Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п'ят - страница 25
У своєму вірші Робертсон розповідає про те, як його серце зупинилось і здійснення кровообігу та збагачення крові киснем перебрало на себе устаткування. Диск, вкритий вуглецем, «у дорогій танталовій клітці», дістали зі стерильної обгортки й вшили в затиснуту аорту. Опритомнівши, він почувався дезорієнтованим і безтілесним: «Чотири години я був за межами свого тіла. Мене наблизили до смерті й повернули до життя». Після того як анестетики й морфій вийшли з крові, виник біль, який щоразу охоплював його грудину під час руху: тертя однієї кістки об іншу. Коли він послабився, настрій Робертсона почала затьмарювати темрява, яка все паралізувала: «Над болем здійнялася темрява й почала розростатися; її називають “напор насоса” – залишки з апарата штучного кровообігу потрапляють до мозку».
Ніхто не знає, чому деякі люди відчувають «напір насоса» – погіршення настрою і когнітивної функції, спричинене тим, що кров виходить за межі тіла, – але старша медсестра відділення кардіоторакальної реанімації розповіла мені, що це відчуття виникає приблизно в третини її пацієнтів. Багато хто з них поводиться агресивно, коли виходить з наркозу; доводиться викликати охоронців, щоб ті допомогли їх приспати потужними антипсихотиками. Інші просто поводяться тихо, «наче самі не свої», як вона каже, – ніби їм потрібно звикнути до свого тіла. Ще інші поводяться недоречно і не контролюють себе; вона розповіла мені про те, як вікарії непристойно жартують, а шляхетні леді брудно лаються.
Деякі дослідники думають, що, коли аорту перерізають і відрізають таким чином серце від судин, маленькі маслянисті часточки мчать у мозкові артерії, наче зграя птахів, і потрапляють там у сітку капілярів. Дехто вважає, що бульбашки апарата порушують делікатний баланс мозкового кровообігу. Інші фахівці висловлюють думку, що травма, яка виникає, коли розрізають грудну клітку й розділяють ребра (у нажаханій гримасі, як влучно сформулював це Робертсон), спричиняє маловивчені запальні процеси в мозку. Апарати штучного кровообігу охолоджують кров, і тому дехто припускає, що «напір насоса» – це побічний ефект охолодження мозку. Але є ще одна теорія: апарати штучного кровообігу використовують вже понад шістдесят років, але вони досі не можуть відтворювати природний серцевий пульс. Можливо, внутрішній ритм серця відіграє важливу роль у нашому самопочутті, впливаючи на наш мозок і на відчуття свого «я».
Минуло вже майже чотириста років відтоді, як Вільям Гарві дійшов висновку, що класичні уявлення про серце помилкові й що воно працює як чотирикамерний насос. До виходу у світ його книги De Motu Cordis (1628) панували уявлення часів Стародавнього Риму. Власне, ми досі говоримо так, наче ці класичні уявлення правдиві і серце створює не тільки пульс, а й дух. Безсердечна людина – це людина, у якої немає совісті, ба навіть душі. Ми говоримо про біль у серці й про те, що потрібно дослухатися до свого серця; про смерть від розбитого серця; ми відчуваємо протистояння між серцем і розумом, так наче розум перебуває в мозку, але серце виконує роль кермувальника. Можливо, «напір насоса» спричинено бульбашками, охолодженням, жировими клітинами або запаленням в мозку, але для Робертсона той факт, що його серце зупинилось, а кров проходила крізь устаткування, був менш прозаїчним: «здавалося, що все значно цікавіше». Він почувався «розділеним надвоє і беззахисним»: «Я покидав своє тіло, – сказав я стелі, – і тому я тепер сам не свій».
Апарати штучного кровообігу мають багато спільного з класичними уявленнями про роботу серця: кров витягується з великих вен у грудній клітці і всмоктується у відсік, у якому вона може вбирати кисень («життєву силу»). Перші зразки цих апаратів пропускали кисень через резервуар з кров’ю, утворюючи бульбашки. У результаті виникало бурління, про яке писав Аристотель у своїх описах шлуночків серця. Однак у середині 1970-х років медики припустили, що краще розділяти кров і повітря, відокремивши їх одне від одного синтетичною одноразовою мембраною.
На виході з оксигенератора кров протягує крізь трубку ролик або втягує відцентровий насос. Після цього вона проходить через кілька фільтрів бульбашок і охолоджувачів, а також сенсорів, які визначають рівні кислотності, оксигенації й солоності. Кров можна знову вводити в організм крізь отвір в аорті над серцем, крізь сонну артерію в шиї або крізь стегнову артерію, яка розташована в паху. Якщо дивитись на людське тіло як на «набір труб», немає значення, де її вводити.
У 1990-х рр. деякі престижні наукові видання почали публікувати статті про те, що пацієнти менше страждали від «напору насоса», якщо кров з апарата вводили не потоком, а поштовхами, схожими на серцевий пульс. Капіляри й клітини непомітно підтримують в нас життя на мікроскопічному рівні; їхня робота в мозку тісно пов’язана з мисленням і з особистістю. Є підстави вважати, що їм більше подобається, коли кров надходить в них поштовхами. Навіть найкращі апарати штучного кровообігу не здатні повністю відтворити пульсацію серця.
За кілька днів після того, як я почув вірш Робертсона у виконанні автора, до моєї клініки звернулася вагітна жінка. Вона вже приблизно добу не відчувала рухів своєї дитини і тому хотіла, щоб я послухав її серцебиття й розвіяв її страхи. Звичайні стетоскопи непридатні для прослуховування серцебиття плоду – воно надто швидке, тихе й високе. Акушери часто шукають серце плоду за допомогою доплерометрії, але я використав модифіковану трубку, яка називається акушерським стетоскопом. Він схожий на слухову трубу, які використовували в давнину, і розміщається між вухом і округлим контуром живота жінки. Найкраще його прикладати там, де, на вашу думку, намацується випукла крива спини плоду. Незважаючи на те що я закрив інше вухо пальцем, знайти серце вдалось не відразу – матері дитини довелося пережити кілька нестерпних хвилин. Але я знайшов її – синкоповану рапсодію, чергування ударів серця матері й дитини. Серцебиття плоду було чітким і швидким, воно нагадувало політ птаха над океанічною течією пульсу матері. Я на мить завмер, слухаючи два ритми, які зливались в один, два життя в одному тілі.
