Книга кладовища - страница 68
У будиночку з виглядом на озеро Вісконсин я ще раз написав ту саму першу сцену — я нічого не забув, — але знову вирішив, що їй бракує майстерності, і знову вирішив почекати, поки не стану гідним цієї історії письменником. Куди поділася та чернетка, теж гадки не маю, хоча я знав, що ніколи не повернуся до неї.
І потім, одного дня, я усвідомив, що саме зараз перебуваю в найкращій формі. Відкладати книжку, бо не володієш достатньою майстерністю, щоб її написати, здавалося безглуздим. І я почав писати розділ «Книги кладовища», писати з середини книжки, накидав одну сторінку, вирішив, що вона жахлива, але прочитав своїй доньці Медді, бо та спитала, що я роблю. «І що було далі?» — запитала вона. Мене це теж цікавило. Тому я продовжив писати цю історію про привид відьми, якій був потрібен надгробок. А коли закінчив її, то повернувся до початку книжки й написав перший розділ, потім другий і третій, уже в звичайному порядку.
Я писав ці історії в різних місцях. Перші три розділи — у крихітному будиночку в Корнуолі, у несезон, коли тумани огортали графство, мов океани, а з них, наче острови, виринали верхівки пагорбів, і я писав, сидячи на ковдрі в саду вдень і всередині біля каміна вночі.
Шостий розділ про те, як Ніх пішов до школи, я писав у старій готельній кімнаті в промерзлому Новому Орлеані. А закінчив книжку в альтанці в своєму саду — останню сторінку дописував, зморгуючи пекучі сльози. Тоді, і лише тоді, я зрозумів, чому ця книжка не з'явилася, коли я був молодим батьком. Я мусив пройти цей шлях зі своїми дітьми, виховати їх, викохати й навчитися того, що врешті-решт їх треба відпускати.
Для ювілейного видання з нагоди мільйона проданих примірників Дейв МакКін намалював прекрасну обкладинку в золотистих відтінках. Я не знаю, що таке мільйон примірників, — це просто цифра. Але я зустрічався з читачами, і кожна зустріч була для мене значущою. Вони розповідали, як фраза, що її сказав хтось із героїв: Сайлас, чи Ліза Гемпсток (так, вона родичка Гемпстоків з «Океану наприкінці вулиці»), чи сам Ніх, — змінила їхнє життя. Вони показували мені цитати з «Книги кладовища» у вигляді татуювань чи свої малюнки; вони показали мені те, чого я ніколи не забуду: мистецтво рухається в обох напрямках. Письменник розповідає історію і вважає, що вона про одне, а читач приймає цю історію в своє життя, і вона набуває іншого сенсу.
Я навчився професійно малювати надгробки з іменами людей на форзаці книжки (але для немовлят чи ще ненароджених я не малюю, це видається мені заграванням з долею, хоч я й не вважаю себе забобонним).
Поки я писав «Книгу кладовища», багато дізнався про життя, а поки жив — опанував письмо, щоб написати її. Інколи мені спадає на думку, що було б непогано дізнатися, чим нині зайняті Сайлас і решта Почесної варти. Я знаю, що після описаних у книжці подій Сайлас повернувся додому й дізнався, що за його відсутності дещо змінилося…
І я знаю, що коли історія приходить, вона приходить вчасно.
Ніл Ґейман
травень 2014 року
notes
1
Шайр — важковозна порода коней. Долоня — стандартна міра довжини для вимірювання зросту коней, дорівнює 10,2 см (тут і далі прим. пер.).
2
Авгури — жерці, які провіщали волю богів з огляду на поведінку певних птахів.
3
«Кіт у капелюсі» — дитяча книжка, в якій свого часу (1957 р.) вбачали абсолютно новий підхід до дитячої освітньої та розважальної літератури. Планована як оповідка з 250 найбільш уживаних слів, була складена автором Доктором Сьюзом з 220-ти. Мала надзвичайно великий успіх і кілька продовжень.
4
«Fidelis ad Mortem» — лат. «вірні до смерті».
5
Вчення про чотири стихії стало основою гуморальної теорії, згідно з якою здоров’я людини залежить від рівноваги в організмі чотирьох рідин (гуморів) — крові, флегми, чорної і жовтої жовчі. Їм відповідали чотири стихії — повітря, вода, земля і вогонь.
6
Вільгельма Завойовника коронували у Вестмінстерському абатстві 1066 року.
7
Данс-макабр, або Танець смерті — алегоричне живописне чи словесне зображення смерті і тлінності буття, а також того факту, що смерть рівняє всіх; найчастіше Данс-макабр унаочнюється танком, де персоніфікована Смерть (інколи в групі з мерцями) очолює вервечку людей різного віку й статусу (королі, монахи, старі, діти), яких веде в могилу. Часто на малюнках живі і мертві чергуються у ланцюгу.
8
Ніч феєрверків, або ніч Ґая Фокса, припадає на 5 листопада, коли всюди бавляться феєрверками, петардами тощо — данина так званій «Пороховій змові» 1605 р., яка була невдалою спробою групи англійських католиків підірвати будівлю парламенту з метою знищення прихильного до протестантів короля Якова І, що репресував католиків.
9
Біло-червоні смуги на стовпах, що стояли перед цирульнями і були їх розпізнавальними знаками, походять з часів, коли цирульники, крім власне перукарських послуг, виконували кровопускання й інші медичні процедури (скажімо, у Римі вони видаляли зуби, ставили п’явки тощо). Червоний колір означає кров, а білий — бинти.
