Смутна доба - страница 119
129
ПРОШАК, а, чол., діал. Жебрак.
130
БУЦЕГАРНЯ, і, жін., розм., заст. Приміщення для тимчасового ув'язнення; холодна, темна.
131
ПОЇЗД, а, чол.
1. Ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються з допомогою локомотива.
2. Ряд візків, саней і т. ін., що їдуть в одному напрямку.
132
ШАТРО, а, сер.
1. Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет.
2. Опуклий дах, покрівля, що має форму півкулі; купол, баня.
133
ЛІВРЕЯ, ї, жін. Формений, звичайно обшитий галунами, одяг для швейцарів, лакеїв і т. ін.
134
ПОЗУМЕНТ, у, чол. Гаптована сріблом або сухозліткою тасьма для оздоблення одягу, м'яких меблів і т. ін.; галун.
135
MИTАPCTBO, а, сер., книжн. Важкі переживання; страждання, муки.
136
ЛАТИ, лат, мн. Металеве спорядження стародавнього воїна, яке захищало від холодної, а пізніше і від вогнепальної зброї.
137
КАВАЛЬКАДА, и, жін. Вершники, що їдуть групою.
138
ХОРУГВА, и, жін., заст. Корогва.
139
ПЛАХА, и, жін.
1. Дерев'яна колода, на якій у давні часи відрубували голову засудженому до страти; поміст, на якому відбувалася така страта.
2. Великий з плоскою поверхнею шматок чого-небудь.
140
ХОЛОП, а, чол.
1. У Давній Русі — підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; пізніше — двірський слуга, кріпак.
2. перен. Той, хто схиляється, плазує перед ким-, чим-небудь.
141
ПІДДЯЧИЙ, чого, чол., іст. Помічник дяка.
142
ПРЕЛАТ, а, чол. У католицькій та англіканській церквах — почесна назва, титул представника вищого духовенства (кардинала, архієпископа, єпископа тощо).
143
ФАЛЬКОНЕТ, а, чол. Старовинна дрібнокаліберна гармата.
144
ГАЛЕРА, и, жін. Старовинне вітрильне багатовеслове військове судно.
145
ЧАЛМА, и, жін. Чоловічий головний убір у мусульман (відомий з часів середньовіччя) — довгий кусок тканини, обгорнений кілька разів навколо голови; тюрбан.
146
ПEPHАЧ, а, чол. Старовинна зброя — коротка палиця з металевим наконечником на зразок оперення; символ влади у козаків.
147
ГОЛЯК, а, чол., розм.
1. Людина без одягу.
2. заст. Убога людина; злидар.
ГОЛОТА, и, жін. Збірн. ДО ГОЛЯК 2.
148
БРАНЕЦЬ, нця, чол., нар. — поет.
1. Полонений, військовополонений.
2. діал. Рекрут, новобранець.
149
РАМ'Я і, я, сер. Старий, поношений або подертий одяг; лахміття.
РАМ'Я 2, я, сер., діал. Плече.
150
ШПАЛЕРА, и, жін.
1. перев. мн. Матеріал у вигляді широких смуг паперу, тканини тощо (перев. з малюнком) для обклеювання чи оббивання стін у житлових приміщеннях.
2. Безворсовий настінний килим чи оббивна тканина з сюжетним або пейзажним зображенням, виконана ручним способом.
3. перев. мн. Спеціальні штахети або натягнутий на кілки дріт, яким плететься рослина або до якого прив'язують гілки дерев, щоб надати їм певної форми.
4. перев. мн. Ряди дерев або кущів з обох боків шляху чи стежки.
5. перев. мн. Ряди, шеренги людей (перев. військових) обабіч шляху, вулиці тощо.
151
КАПЕЛАН, а, чол. Католицький священик, що править службу в каплиці для вузького кола віруючих.
152
БАНІЦІЯ, ї, жін., заст. Покарання, що полягає в оголошенні людини поза законом, засудженні її на вигнання.
153
ІНСТИТУЦІЯ, ї, жін., книжн. Установа, заклад.
154
ВІНШУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., рідко. Те саме, що поздоровляти; вітати.
155
ПОСОБЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОСОБИТИ, соблю, собиш; мн. пособлять; док., розм. Те саме, що допомагати.
156
ДОСТА, присл., діал. Досить, достатньо.
157
АУЛ, у, чол. Назва села в деяких тюркських народів у Середній Азії та на Кавказі.
158
BАTPA, и, жін., діал. Вогнище, багаття.
159
ХРЕСТОВИНА, и, жін.
1. Дві планки, два бруси і т. ін., з'єднані хрестоподібно.
2. спец. Пристосування на місці перетину рейкових шляхів для переведення поїзда, трамвая і т. ін. на іншу колію.
160
ЯНИЧАРКА, и, жін. Вид старовинної вогнепальної зброї.
161
ПАТЕРИЦЯ, і, жін.
1. Довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ходьбі.
2. Жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священнослужителів, а також символ влади взагалі.
162
ПОТІЧОК, рідко ПОТОЧОК, чка, чол. Зменш. — пестл. до потік і, 2.
163
ДОВБНЯ, і, жін.
1. Великий, перев. дерев'яний молот або взагалі велика дерев'яна палиця з потовщенням на кінці.
2. перен., лайл. Про нетямущу, дурну людину.
164
БАЛАМУТ, а, чол.
1. Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник.
2. Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні; спокусник, зальотник.
