Смутна доба - страница 121

196

KPАMАP, я, чол.

1. Те саме, що торгівець.

2. зневажл. Гендляр.

197

ОСАВУЛ, а, чол., іст.

1. Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад на Україні в XVIІ-XVIII ст.

2. Офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії.

3. рідко. Те саме, що осавула 1.

198

ФОРА і, и, жін., спорт. Наперед обумовлена пільга — якась кількість очок, ходів і т. ін., що її надає сильніший учасник змагань, гри слабшому або такому, який знаходиться у невигідних умовах.

ФОРА 2, и, жін., виг., заст. Вигук схвалення, який уживається як прохання глядачів, повторити виступ; біс.

199

ВЕРСТВА і, и, жін. (мн. верстви, верстов). Давня назва східнослов'янської міри великих віддалей, що становила і,об км і вживалася до запровадження метричної системи.

200

ҐИРЛИҐА, рідко ҐЕРЛИҐА, и, жін. Ціпок, часто загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди і т. ін.

201

ПОЖАДЛИВИЙ, а, е.

1. Який дуже бажає чогось, дуже охочий, прагне до чого-небудь; жадібний.

2. Який пристрасно прагне до збагачення, наживи; корисливий.

ПОЖАДЛИВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням пожадливий. Пожадливість до знання.

202

БОГАДІЛЬНЯ, і, жін. У дореволюційний час — благодійна установа, притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей.

203

ЗАМИРЮВАТИ, юю, юєш і ЗАМИРЯТИ, яю, яєш, недок., рідко ЗАМИРИТИ, мирю, мириш, док., розм.

1. перех. Вносити мир, згоду у що-небудь, заспокоювати когось, щось.

2. перех. Налагоджувати мирні стосунки між ким-небудь; мирити.

3. неперех. Припиняти ворогування, сварки з ким-небудь; миритися.

204

ГРЯДА, и, жін., рідко. Те саме, що грядка.

ГРЯДА, и, жін., Витягнута в довжину височина, гірське пасмо.

205

ЗАЙДА, и, чол. і жін., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, нетутешня.

206

ТЕСТАМЕНТ, у, чол., заст. Заповіт.

207

ТУБІЛЕЦЬ, льця, чол.

1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця.

2. заст. Корінний житель будь-якої місцевості.

208

ЛАЙДАК, а, чол., діал.

1. Вбога бездомна людина.

2. Уживається як лайливе слово.

209

ЛОТР, а, чол., діал., лайл. Негідник, розбійник, грабіжник.

210

ДРАБ, а, чол., діал., зневажл. Обідранець, босяк.

211

ВАЛЬНИЙ, вальна, вальне, діал.

1. Якого є багато.

2. Гарний.

212

ЛАЗУТЧИК, а, чол., розм., рідко. Розвідник, переважно у тилу ворога.

213

УЛУС, у, чол.

1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру.

2. іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії і Східної Європи.

3. Адміністративно-територіальна одиниця Якутії, що існувала до 1926 р. і відповідала районові.

214

ВАЛУН, а, чол. Обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи.

215

ЯТАГАН, а, чол. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.

216

ШУРПА, и, жін., діал. Потвора, мара.

ШУРПА, и, жін. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході.

217

КАПШУК, а, чол.

1. Гаман у формі торбинки, що затягується шнурочком.

2. перен., ірон., жарт. Про маленьку дитину, підлітка.

3. перев. мн., розм. Набряки під очима або взагалі на обличчі.

218

УЧТА і, и, жін. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; взагалі багатолюдний банкет.

УЧТА 2, и, жін., рідко. Пошана.

219

APKАH, а, чол.

1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин.

2. Гуцульський чоловічий танок.

220

ЛАДУНКА, и, жін., заст. Патронташ.

221

ГEBАЛ, а, чол., фам. Велика неповоротка, незграбна людина.

222

ГАБА 1, и, жін.

1. заст. Турецьке сукно білого кольору.

2. перен., поет. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін.; покривало.

3. заст. Оторочка, кайма.

ГАБА 2, и, жін., діал. Хвиля.

223

ШАНЦІ, ів, мн. (одн. шанець, нця, чол.). військ. Земляні укріплення у вигляді ровів з насипом; окопи.

224

ШЕЛЮГА, и, жін.

1. Верба гостролиста.

2. збірн. Зарості верби гостролистої.

225

БЕЗМІН, а, чол. Ручна важільна або пружинна вага; кантар.

KАHTAP, а, чол.

1. Те саме, що безмін.

2. діал. Вуздечка.

226

KОCTОПPАB, а, чол. У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки.

227

ГАЙДУК, а, чол., іст.

1. У XV-XIX ст. у південних слов'ян — повстанець-партизан, що боровся проти турецького панування.

2. Солдат придворної охорони.