Оповіді визволителя - страница 100

А те, що у танка питомий тиск на ґрунт більше кілограма на кожен квадратний сантиметр опорної поверхні гусениць, слугу не дуже цікавить. Він про це й не замислювався. Він в цьому й не тямить нічого. Йому до лампочки. Він не розуміє, що танк з таким питомим тиском на озброєння приймати не можна.

А яка гармата на ньому? Слугу народу і це питання не цікавило. І танки «Абрамс» до 1984 року клепали зі 105-мм гарматою. Приймати на озброєння основний бойовий танк з 105-мм гарматою в останній чверті XX століття — злочин. Зате сидіння у водія зручне і коробка передач автоматична.

Так справа йшла і під час Другої світової війни. Наклепала Америка танків навіть більше, ніж Радянський Союз. Та тільки клепала їх з 37-мм гарматами. Потім на «Шерманах» у них ставили гармати калібру 76 мм, при цьому танк мав висоту 2,74 метра! І карбюраторний двигун! І питомий тиск на ґрунт близько кілограма на квадратний сантиметр.

У жодній нормальній країні такий танк просто не міг бути прийнятий на озброєння.

5

Третя категорія бойової техніки (зокрема, танків) — це зброя, створена з турботою про людину. Ви вже здогадалися, що я маю на увазі радянські танки.

Радянські конструктори танків завжди думали про екіпаж. Це стосується всіх наших конструкторів танків, будь то Герой Соціалістичної Праці чотириразовий лауреат Сталінської премії генерал-полковник Котін Жозеф Якович, двічі Герой Соціалістичної Праці лауреат Ленінської і трьох Сталінських премій генерал-майор Морозов Олександр Олександрович або тричі Герой Соціалістичної Праці лауреат Ленінської і п’яти Сталінських премій генерал-лейтенант Духов Микола Леонідович.

Радянські конструктори не просто думали про людину в танку. Вони думали про те, що люди в цьому танку підуть на смерть. Конструктори думали про найважливіші, критичні і, можливо, останні хвилини і секунди в житті танкіста.

Ось така хвилина настала: попереду забовванів силует ворожого танка. Зараз ворожий танк вріже, і весь радянський екіпаж загине. Що важливе для екіпажу в цей критичний момент? Зручні сидіння? Чисте повітря кондиціонера? Автоматична коробка передач?

Ні, панове-товариші! Ні і ще тисячу разів ні! У цей критичний момент екіпажу танка хотілося, щоб їхній танк мав найнижчий в світі силует, щоб бронебійний снаряд прошелестів над баштою, не зачепивши. І Котін, Морозов, Духов, а також Карцев, Венедиктов та інші видатні (коли не сказати геніальні) конструктори радянських танків такий силует нашим екіпажам забезпечували.

А ще в цей критичний момент радянському танковому екіпажу хотілося б побільше броні та під великими кутами: коли вже бронебійний і зачепить, так щоб відскочив. І наші конструктори робили саме такі танки.

Нарешті, екіпажу в вирішальний момент бою хотілося б мати найпотужнішу в світі танкову гармату — не яку-небудь, калібром 75 мм, як на «Пантері», а щось більш серйозне, як на Т-34-85. Не жалюгідні 88 мм, як на «Тигрові», а 122 мм, як на ІС-2.

І в останній чверті XX століття, коли на «Абрамс» ще ставили гармату калібром 105 мм з ручним заряджанням, радянський танкіст мав гармату калібром 125 мм з автоматом заряджання — тобто з удвічі вищою скорострільністю.

Заперечать: на американському танку з кондиціонером та зі зручними сидіннями екіпаж не так сильно втомлюється. Згоден. Та тільки вони з кондиціонерами і чистим холодним повітрям в бою загинуть від того, що гарматка слабенька і скорострільність її низька. А наші — втомлені, брудні, спітнілі і смердючі, тільки живі. Так у кого ж більша турбота про людину виявлена?

Тут я змушений зробити відступ. Жуков кинув у Берлін, у вуличні бої, дві танкові армії. І вони там банально згоріли. Та не тому, що танки погані, а тому, що Жуков був безграмотним солдафоном. Він не знав, для чого танки призначені і як їх потрібно використовувати. Потужні танкові угруповання призначені для стрімких кидків на величезні відстані з тим, щоб оточити і відрізати ворожі дивізії і корпуси, щоб перерізати їхні лінії постачання. Їхня доля — вихід на ворожі комунікації в глибокому тилу: на флангах радянського Південно-Західного фронту прориваються дві німецькі танкові лавини і замикають кільце оточення. Або дві радянські танкові лавини прориваються на двох напрямках, йдуть далеко вперед і замикають кільце оточення під Сталінградом. Ось робота для танка. А в місті йому робити нічого.

Минуло півстоліття, і якийсь настільки ж безграмотний, як і Жуков, полководець на прізвисько Пашка-мерседес кинув танки на вулиці Грозного, де вони горіли точнісінько так, як танки Жукова в Берліні.

І нам кажуть: танки погані.

6

Технології постійно удосконалюються, щороку зброя стає все більш і більш складною, однак цей факт не вступав в конфлікт із загальною філософією радянських конструкторів зброї. Вони продовжували суворо дотримуватися залізного, непорушного принципу простоти. Навіть коли використання складних інструментів, обладнання і технологій в процесі розробки нового зразка озброєння чи військової техніки виявляється неминучим, у конструкторів завжди є вибір між декількома різними технічними рішеннями. І радянські конструктори завжди вибирали найпростіше з усіх можливих.

Наприклад, на танк можна поставити автоматичну коробку передач. Але радянський конструктор, звичайно, обере коробку механічну.

Будь-який водій, спробувавши керувати американською бойовою машиною з автоматичною трансмісією, безумовно, її похвалить. Я сам проїхався на «Бредлі» і похвалив. Коли уявляти собі війну як приємну розвагу, то для такої війни краще мати техніку з автоматичною коробкою передач.