Оповіді визволителя - страница 2
Самі пролізли. Під керівництвом Леніна.
Ленінських поплічників, всю так звану «ленінську гвардію» довелося знищити: кому кулю в потилицю, кого головою об бетонну підлогу, кому льодорубом по черепу.
«Смердюча купа людських покидьків» — так найсправедливіший в світі радянський суд охарактеризував найближчих соратників вождя революції.
Ким же в такому випадку був Ленін? Виходить, що він був центром і вершиною смердючої купи. На процесах над ворогами народу було неспростовно доведено, що більшість тих, хто робив революцію разом з Леніним, були агентами іноземних розвідок. Виходить, Ленін був ватажком цієї мерзенної зграї, шпигунським резидентом.
Три десятка років з ворогами народу боровся товариш Сталін. Він винищив незчисленні натовпи шкідників і шпигунів. Проте чим більше ворогів знищував Сталін, тим більше їх ставало. Та й сам Сталін виявився кривавим тираном. Він був убитий своїми вірними учнями і соратниками. Комуністична партія Радянського Союзу на своїх історичних з’їздах розвінчала культ особи Сталіна. За рішенням кращих представників комуністичної партії, що зібралися в Кремлі на з’їзд, тисячі пам’ятників Сталіну, гранітних і мармурових, бронзових і чавунних, залізобетонних і гіпсових, були розбиті, роздроблені, переплавлені, його портрети порізані, його твори спалені, а його труп винесений з мавзолею.
Після вбивства Сталіна раптом з’ясувалося, що найближчий друг і соратник «генія всіх часів і народів», Маршал Радянського Союзу Берія Лаврентій Павлович, ватажок всіх винищувачів ворогів, сам виявився ворогом. Берію і всю його зграю довелося розстріляти.
До речі, попередники Берії на посаді верховного борця з ворогами також всі виявилися ворогами. Їх довелося винищувати цілими поколіннями: дзержинців і менжинців — руками Ягоди, «ягодинське кодло» (це не лайка, а офіційний юридичний термін) — руками Єжова, єжовців — руками Берії.
Про те, наскільки органи боротьби з ворогами народу були заражені шпигунством і шкідництвом, говорить така статистика. У 1935 році в НКВС були введені спеціальні звання. Для вищих керівників НКВС були встановлені звання комісарів Державної безпеки 3-го, 2-го і 1-го рангу, для найголовнішого — звання Генерального комісара Державної безпеки. Звання комісарів ДБ, від 3-го рангу до Генерального включно, в той момент отримав 41 вищий керівник НКВС. З них:
• один втік в Маньчжурію і пізніше був убитий японцями,
• один був убитий бойовими товаришами в кабінеті старшого начальника,
• один збожеволів і помер у божевільні тюремного типу,
• троє скінчили життя самогубством (Мазо, Погребинський, Каруцький),
• 35 осіб розстріляні за звинуваченням у шпигунстві, організації змов і терористичній діяльності.
Ворогів доводиться ліквідовувати. З цим не посперечаєшся. Проблема в тому, що й ті, хто ворогів ліквідував, знову і знову виявлялися ворогами рідної комуністичної партії і радянського народу, пройдисвітами, розпусниками, кар’єристами, які примазалися до партії, безпринципними інтриганами, волюнтаристами, про які навіть соромно згадувати.
Сотні мільйонів людей в часи Леніна і Троцького, Сталіна і Берії, Маленкова і Хрущова вважали, що служать своїй Батьківщині, своєму народу. Ви помилялися, дорогі товариші. Ви служили ворогам народу, ви служили мерзенним нікчемним людцям, зрадникам і шпигунам. Ви виконували явно злочинні накази ворогів Вітчизни.
А потім настала інша епоха. Пройдисвітів і кар’єристів розігнали, і на вершину влади піднявся великий політик, блискучий полководець, видатний борець за мир товариш Брежнєв Леонід Ілліч.
Всі любили Брежнєва, і я любив.
Всі кричали «ура», і я кричав.
Потім, відчувши недобре, втік.
Тепер з’ясовується, що це було правильне рішення. Виявляється, Леонід Ілліч дійсно був політиком ленінського типу, тобто вершиною і центром купи смердючих людських покидьків, ватажком злочинної зграї, що мерзеніли в розкоші і корупції, довівши країну до економічної катастрофи.
Дехто дивується моїй проникливості: як же я зміг зрозуміти, що Брежнєв був пройдисвітом, за часів, коли всі його так любили? Ніякого секрету: я його вирахував.
І коли ти, мій читачу, зараз служиш новим вождям, то ось тобі моє пророцтво: настане час, і настане дуже скоро, коли ті, кому ти служиш, виявляться в довгому списку ворогів нашого народу.
Не віриш? Тоді сам займися статистикою. Копни архіви області, в якій живеш, зазирни в архіви свого рідного міста чи села, полку, в якому служиш, заводу чи колгоспу, де працюєш, і побачиш, що всі, хто керував, з ленінських часів, виявилися ворогами. Це випливає з протоколів їхніх зборів і з’їздів, з газети «Правда».
До речі, «Правду» в усі часи видавали вороги народу. У кожній роті і батареї була ленінська кімната, а в ній — величезний портрет Леніна: примруживши лукаві оченята, вождь читає «Правду».
Вже за одне це вождя можна було б до стінки ставити, бо він читав антирадянщину: в той час «Правду» очолював і редагував запеклий вражина Бухарін, пізніше викритий і розстріляний. Ленін виявив повну відсутність революційної пильності і політичну короткозорість, читаючи і нахвалюючи те, що йому підкидали вороги.
Я був комсомольцем. Заради цікавості я зібрав відомості про всіх керівників Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді і зрозумів, що ця організація завжди перебувала в руках ворогів. Рибкін і Щацкін, Смородін і Чаплін, Мільчаков і Косарєв, Шелепін і Тяжельніков — всі в кінцевому підсумку виявлялися іноземними агентами, авантюристами, кар’єристами та пройдисвітами.
