Оповіді визволителя - страница 35
Візьмемо, наприклад, ФРН, реваншистську державу і її люту армію Бундесвер, яким у нас в Союзі щодня лякали всіх, від піонерів до пенсіонерів. Так ось, цей самий реваншистський Бундесвер мав 12 дивізій. Всього. Всяких. Танкових, мотопіхотних, єгерських, гірсько-піхотних і повітрянодесантних. Всього лише дванадцять. Всі ці 12 дивізій зведені в три корпуси, армій у них немає.
Так ось, проти цих 12 дивізій ми тільки в НДР тримали 5 (п’ять!) армій Сухопутних військ і одну повітряну армію ВВС. Всі ці шість армій іменувалися ГСВГ — Група радянських військ у Німеччині.
Крім ГСВГ була ще Північна група військ — СГВ, це радянські війська в Польщі, і Південна група — ЮГВ, в Угорщині. Всі ці три групи військ потрібно було комплектувати найкращими з найкращих. А в 1968 році до них додалася ще й Центральна група військ в Чехословаччині.
Ті молоді солдати, які з якихось причин не потрапили до сотень тисяч кращих з кращих, які служили в звільненій Європі, потрапляли до Сухопутних військ, тільки вже на території Радянського Союзу. Прямо скажемо: після численних відборів мільйонів найкращих тут залишаються солдати відмінні, проте не настільки відмінні, як, наприклад, в ГБ, в ПВ КДБ, ВВ МВС, в ВДВ, РВСН, ППО країни, ВПС, ВМФ, ГСВГ, СГВ і ЮГВ.
Солдати, які залишилися, звичайно, відмінні, першокласні, проте... вже трошки не те.
Так ось, Сухопутні війська на території Радянського Союзу були об’єднані в 16 округів. У кожному з восьми прикордонних військових округів — кілька армій, загальновійськових і танкових. У внутрішніх округах армій немає, а є дивізії — мотострілецькі і танкові, бригади — артилерійські, повітряно-штурмові та інші. І всі ці армії і групи армій треба укомплектувати, тільки цього разу не найкращими, а тими, що залишилися.
Та як комплектувати таку армію, коли у нас на полях врожаї нікому прибирати?
Сухопутні війська мали свої ВДВ, які носили таку ж форму, проте були підпорядковані командувачам округів — можна сказати, це не ВДВ взагалі, а ВДВ Сухопутних військ. Їх офіційна назва — Війська спеціального призначення, а коротше — СпН.
Мали сухопутні війська й свою авіацію. Були також Ракетні війська Сухопутних військ, ППО Сухопутних військ і багато, багато іншого. І при відборі сюди діяли такі ж жорсткі стандарти, як і при відборі в ВДВ, ППО країни, ВПС і РВСН.
І ось тільки після цього всі ті, що залишилися, надходили на комплектування мотострілецьких і танкових дивізій.
Отже, ешелон новобранців привезли в дивізію.
Кращих відразу забирають в окремий ракетний дивізіон дивізії. Це головна ударна сила дивізії. Шість пускових установок, кожна з яких може зробити по три Хіросіми. Після цього кращих забирають в окремий розвідувальний батальйон. Це і зрозуміло: кращих — в розвідку. Потім кращих з решти вибирають окремий протитанковий дивізіон і окремий батальйон зв’язку. Все це входить до складу кожної дивізії. Без всіх цих елементів дивізія жити і воювати не зможе.
Після всіх окремих батальйонів і дивізіонів настає черга зенітно-ракетного полку дивізії, такий полк в кожній дивізії є і без нього в бою жити не можна, а тому кращих — туди. А вже після цього полку приходить черга артилерійського полку, і такий полк в кожній дивізії є. Недарма співається:
Умный — в артиллерии,
Щеголь — в кавалерии,
Лодырь — во флоте,
Дурак — в пехоте!
Так ось, коли всіх розумних заберуть в артилерію, всіх інших відправляють в мотострілецькі і танкові полки.
Біда тільки в тому, що і в кожному полку є своя розвідувальна рота, своя зенітно-ракетна батарея, своя артилерійська батарея, а зараз навіть дивізіон, своя реактивна батарея, рота зв’язку та інше, й інше. Туди, звичайно, також кращих відбирають!
5
Глянув я на свою гвардійську роту, закусив губу і нічого не сказав. Не викликав офіцерів для бесіди, не розмовляв з сержантами. І з командирами сусідніх рот не пішов знайомитися. Подивився на роту, і стало мені дуже сумно.
Після знайомства з особовим складом належить приймати бойову техніку і озброєння роти, а після — майно роти і боєприпаси. Та не пішов я в парк бойових машин. Ні. Я пішов прямо до офіцерського шинку з ліричною назвою «Зірочка» — чи то небесна, чи то чергова на погон, то чи червона на груди. Кожен може трактувати назву в залежності від своїх амбіцій.
Цицькастій буфетниці сунув зайвий рваний рубль, щоб, значить, пухирець піднесла, бо продавати алкоголь в такий пізній час не було дозволено. Поставив той пухирець під стіл, та так, потихеньку підливаючи в склянку замість лимонаду, до вечора цей пухирець і засмоктав в гордій самотині.
Та не розвеселився, ні. Тільки туги додалося. На біса ж, думаю, таку систему придумали?
Хто придумав? Як не крутись, а воювати на полі бою танкістам та піхоті, не ракетникам же і не гебістам. Бити ворога не числом, а вмінням потрібно. А гвардійці мої мови російської не розуміють! Мови свого командира! І один одного також не розуміють, тому що всі нації перемішані. Хто хоч трохи щось розуміє, тих давно або в артилерію, або в розвідку забрали.
Навіщо ж стадо таке тримати? Відправити всіх в будівельні частини, більше користі буде! Армію мати меншою, тільки ж нехай вони хоч трохи один одного розуміють! А коли трапиться війна? Це ж в сто разів гірше, ніж арабське військо, там хоч офіцери з солдатами порозумітися між собою могли. Що ж мені робити з ними?
Ну не війна, думав, ну мир, однак їх же всіх доведеться вчити чомусь. Тактиці, наприклад. Коли учень не розуміє свого вчителя, його навіть в шахи не навчиш грати. А в шахах вся обстановка як на долоні, будь-яку загрозу видно, тільки аналізуй. На полі бою ситуація не зрозуміла, і загроза може виникати з будь-якого боку і раптово. І супротивник не чекає, коли ти обдумаєш свій хід у відповідь, він молотить і пре, не чекаючи ходів. І розплата за програш на полі бою — не шахова корона, не один-другий мільйон доларів, а життя мільйонів людей. І кожному хочеться виграти. Як же ми воюватимемо? У 1941 році не було жодних цих РВСП чи ППО СВ, тому хоч стрілецькі дивізії першокласними солдатами комплектували. Тому, можливо, й вистояли. І національні дивізії були — латиські, грузинські; командир дивізії російську розуміє, й досить. А як тепер?
