Оповіді визволителя - страница 64
Таланить зумаровим, шкода лише, що надто їх багато в незламній армії.
Офіцерська стезя
1
Прокляттям Радянської Армії було соціалістичне змагання: ось це кращий взвод, а це найкраща рота, кращий батальйон, полк, бригада, дивізія. Одні комісії змінювали інші, за ними з’являлися треті, вони перевіряли, перевіряли і перевіряли, вони ставили оцінки, оцінки і оцінки. На цій основі визначалося: вам — перше місце, вам — друге, вам — двадцять третє.
Така система неминуче ставила кожного командира перед сумним фактом: не має значення, як підготовлений ввірений тобі підрозділ або частина, важливо, як ти зумієш пустити пил в очі комісії, як зумієш її обдурити чи задобрити.
Через багато років я мав можливість подивитися на бойову підготовку в арміях Великобританії, Канади, США. Ніяких оцінок. А чому? А тому, що кожному солдату, є комісія чи немає її, все одно хочеться при стрільбі влучити в ціль, кожному водієві хочеться провести свій танк через перешкоди танкодрому не гірше за своїх товаришів. Відстрілялися, відводили бойові машини, поділіться враженнями між собою, це і буде оцінкою. А ще послухайте вказівки інструктора, як наступного разу поліпшити результат. І це — все!
Якість підготовки солдатів і офіцерів в країнах Заходу визначається за тим же принципом, що і у нас при здачі іспиту на водійські права: пройшов чи не пройшов. Немає ніяких задовільних, хороших або відмінних оцінок. Командирам усіх рангів потрібно виявити тільки одне: готовий цей солдат воювати чи не готовий, потрібно йому додаткова підготовка чи його можна посилати в бій, зможе ремонтник двигун танковий в польових умовах змінити чи не зможе, готовий навідник стріляти з танка, який рухається пересіченою місцевістю, по рухомим цілям або ж тільки з місця по нерухомих.
Так у них і фізична підготовка перевіряється. У нас — бруси паралельні, перекладина, стрибок через коня, смуга перешкод і, зрозуміло, крос пересіченою місцевістю.
У них — ніякої гімнастики, ніяких перекладин і брусів. Миля по прямій. Дистанцію видно від початку до кінця. Ні обдурити, ні зрізати. Норматив жорстокий, однак ніяких оцінок, ніяких передовиків, ударників або відмінників. Все простіше: вклався чи ні.
А у нас — дай оцінку. І неодмінно відмінну. І щоб в роті три чверті було відмінників, а у решти щоб оцінки були не гірші за хороші. Тоді рота твоя буде відмінною вважатися. А в батальйоні дві роти мусять бути відмінними, одна — не гірша за хорошу, тоді батальйон відмінним назвемо, тоді комбату підвищення.
Що робить такий комбат перед перевіркою? Він кумекає. А зкумекавши, діє. Третій роті все одно відмінники не потрібні. Їй досить бути хорошою. Тому всіх кандидатів у відмінники тимчасово переведемо до двох перших рот, щоб гарантовано зробити їх відмінними. А з першої і другої рот, знову ж тимчасово, тих, хто на відмінно не тягне, переведемо до третьої роти.
На які тільки хитрощі не йшли радянські офіцери заради тих оцінок!
Оцінки ставили комісії, які формувалися з офіцерів інших дивізій або навіть інших військових округів. Ніхто не знає, хто кого буде перевіряти: сьогодні — ви нас, а завтра — ми вас. І раптом зі штабу округу наказ: в 24-ї мотострілецькій дивізії сформувати комісію для перевірки 66-ї гвардійської дивізії, в 66-й гвардійській дивізії сформувати комісію і відправити на перевірку 128-ї дивізії. Після того — комісія округу, яка самостійно перевіряє всі дивізії. За нею — комісія Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ. І так — без кінця.
Інтерес перевіряючих — чіплятися до чого завгодно, тільки б відмінних оцінок не ставити. Бо коли сьогодні ми у тих, кого перевіряємо, недоліків не знайдемо, а завтра у нас інші перевіряючі недоліки виявлять, то ми в дурнях залишимося. Не бути цьому! Ми, перевіряючи інших, недоліки знайдемо, а свої недоліки приховуємо!
Найгірше, коли комісії формувалися з штабних офіцерів, які давно втратили уявлення про реальне життя в військах. Ці «стратеги» забули, а можливо, ніколи і не знали ціну людському поту. Вони вимагали від солдата, якого перевіряли, знання військової справи в обсязі всього Бойового статуту, не осягаючи того, що деякі з солдатів до армії ніколи не чули російської мови.
Перевіряючим бажалося, щоб солдатики могли робити п’ятдесят віджимань, та їх зовсім не турбувало те, що деякі солдати прийшли до армії з неблагополучних сімей, де не було батька, де мати страждала на алкоголізм. Були у нас солдати, які до армії систематично недоїдали. Деяких з них мені вдавалося навчити робити десять віджимань, і я вважав це досягненням, не кажучи вже про самих солдатів, які мали всі підстави пишатися собою.
Але перевіряючим таких досягнень було зовсім мало. Штабні звикли водити полки по картах, немов фігури шахівницею. Їх не турбувало те, що солдат може не виконати наказу, що, доведений до повного відчаю знущаннями та приниженнями, він може зважитися на вбивство кривдників з подальшим самогубством.
Перевіряючим необхідно було знайти недоліки. Тим, кого перевіряють, доводилося їм догоджати знову і знову. Ще чарочку горілочки? Огірочка? Грибочків і ще горілочки?
Яка до дідька офіцерська честь! Напоїти перевіряючого до зелених чортиків і підсунути акт перевірки на підпис. Правильний акт.
2
У кожному радянському полку було підсобне господарство: сад, город, свиняча ферма. Все це влаштовувалося для поліпшення харчування солдатів. Теоретично. А насправді — для поліпшення харчування членів комісій: шашлики на природі, тощо.
