Оповіді визволителя - страница 87
З політичної точки зору Радянський Союз мусив домогтися остаточного перелому у війні вже в перші кілька хвилин після її початку. Радянське керівництво добре пам’ятало гіркий досвід літа 1941 року. За весь час війни в полон за радянськими даними потрапило 4,5 мільйона радянських бійців і командирів (за німецькими даними — понад 5 мільйонів), і велика частина з них опинилася в полоні влітку і восени 1941 року. Таку неймовірну, небувалу у світовій історії кількість полонених можна пояснити в першу чергу небажанням народу воювати за кремлівських вождів і політвідділи, за стукачів і катів НКВС, за масовий терор і голод, за концтабори, колгоспи та інші «принади» першого в світі соціалістичної держави. Влітку 1941 року мільйонам людей раптом стало ясно, що справи на фронті пішли зовсім не так, як було показано в фільмі «Коли завтра війна». Бойовий дух армії не був зломлений, одначе різко ослаб.
Щоб не допустити повторення сумного досвіду 1941 року, радянські генерали мусили домогтися перелому у війні в найперші її хвилини. Кожен радянський солдат мав чітко розуміти, що з самого початку війни він не знайде притулку на боці супротивника, де буде лише пустеля, вкрита радіоактивним пилом.
З економічної точки зору війну також слід завершувати якомога швидше. Радянський Союз був неспроможний прогодувати себе сам. Інші соціалістичні держави були не в змозі допомогти йому в цьому. До революції 1917 року Росія, Польща, Естонія, Литва і Латвія експортували продовольство. У 1970-ті роки їм не вистачало резервів, щоб дожити від одного врожаю до іншого. Дефіцит продовольства дуже швидко призводить до невдоволення населення, бунтів і заколотів: згадаймо повстання в Новочеркаську в 1962 році, заворушення по всьому Радянському Союзу в 1964 році, коли зняли Хрущова, заворушення в Польщі в 1970-х і 1980-х роках. Коли соціалістичні держави були неспроможні прогодувати себе за мирного часу, коли вся армія допомагала мужикам збирати урожай, що станеться, коли армія буде битися, а всіх мужиків і весь транспорт з села мобілізують на потреби війни?
Тому війна, коли вона виникне, могла бути тільки короткою. В іншому випадку Радянський Союз сконає від голоду.
Про ініціативу в стратегії і тактиці
1
Мої книги про Радянської Армії мали на Заході певний успіх, і мене стали запрошувати на конференції військових експертів. Я погоджувався з умовою: виступати буду останнім. Коли не можна останнім, запрошення не беру.
Кожен прагне виступати в перших рядах, поки аудиторія не розвезло, поки вона не впала в дрімоту. Останнім нікому бути не хочеться. Тому проблем не виникало.
В ті часи на нашій планеті були дві наддержави — США і Радянський Союз. Радянська Армія була гігантською, озброєння мала першокласне, інтерес до неї у всьому світі був величезним: Радянську Армію вивчали науково-дослідні центри та кафедри вищих військово-навчальних закладів, про неї писали статті і книги, знімали фільми, для обговорення збирали грандіозні симпозіуми.
В ході наукових конференцій та диспутів полеміка крутилася навколо сили і слабкості. Експерти одностайно визнавали, що танків, літаків і ракет в Радянській Армії багато, вони гарної якості, от тільки радянському офіцеру і солдату не вистачає ініціативи. У російській мові навіть слова такого немає — ініціатива. Радянські люди змушені використовувати англійський термін. Подібні міркування підкріплювалися прикладами: командир радянської мотострілецької роти не має права вимагати вогневої підтримки батальйонними мінометами, командир мотострілецького батальйону не має права вимагати підтримки полковими гарматами, командир мотострілецького полку не має права вимагати підтримки з боку артилерії дивізії — і так далі до самого верху. Яка до біса в Радянській Армії ініціатива: роби що наказали і не смій турбувати вищих начальників!
Все це я уважно слухав, тільки ж робив вигляд, що не слухаю. І виступав останнім так, немов щойно увійшов до зали і не відаю, про що тут йшлося.
Ось, кажу, панове, в країнах Заходу потужні армії, хороші гармати, танки і літаки. Тільки ініціативи не вистачає. В англійській мові навіть слова такого немає. Змушені латинський термін запозичувати. Радянська Армія, продовжую, дуже потужна. Однак головна її сила полягає зовсім не в танках і літаках, а в розумінні вищим політичним і військовим керівництвом країни значення ініціативи у війні. Це розуміння у нас в крові. Недарма в російській мові крім латинського термін існують дуже давні синоніми: почин, починання.
Радянська тактика незмірно перевершує тактику західних армій. Ви тільки зверніть увагу на такий, здавалося б, простий момент: радянський командир не має права вимагати від вищих начальників вогневої підтримки. Ось де таїться справжня сила!
Те, що вам здається дивним, має своє обґрунтування і пояснення. І коли ви чогось не розумієте в діях радянських командирів, це зовсім не означає, що вони дурніші від вас.
Звернемо увагу на те, що більшість чемпіонів світу з шахів — з Радянського Союзу. Що значить ініціатива в шаховій грі? Це прояв активності з метою надати діям своїх фігур атакуючий характер, змусити суперника перейти до оборони.
А що таке шахи? Так це найпримітивніша модель війни: вісім солдатиків з дерев’яними головами, жирний король, ні на що не здатний, баба при ньому настирлива, два коня, ще дещо. І це все! Простіше нікуди. Так ви навіть і на цьому найпростішому рівні рідко перемагаєте. Після Другої світової війни лише один чемпіон світу з шахів був з США, він три роки корону тримав. Жодного німця, британця, француза, італійця! Решта семеро чемпіонів світу — з Радянського Союзу. Вони тримали корону загалом більше чотирьох десятків років. Так невже, панове, ви думаєте, що в більш серйозних речах радянські стратеги гірші за ваших?
