Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п'ят - страница 45
Іноді ембріон прикріплюється у фаллопієвій трубі – це більш типовий вид позаматкової вагітності, тобто вагітності, яка відбувається в неправильному місці. Зародок росте і потребує більше місця, але труба не здатна розтягнутись. Такий ембріон приречений, а розтягнення труби спричиняє жахливий біль. Якщо не перервати вагітність, труба порветься, і тоді матір може померти від кровотечі – такий собі отруйний подарунок від нового життя старому.
До кінця XVIII століття в Європі вважалось, що для настання зачаття оргазм жінки настільки ж важливий, як і оргазм чоловіка. Підручник з акушерства, який використовували в XVII столітті, повідомляв, що без клітора в жінок не було б «ні бажання, ні задоволення, і вони не могли б зачати дитину». Судді, які розглядали справи про зґвалтування, вважали, що запліднення вказує на обопільну згоду сторін на статеві зносини. Ще 1795 року Маркіз де Сад – а він дуже цікавився методами запобігання вагітності – писав, що рідина, яка виділяється з тіла жінки під час оргазму, необхідна для створення нового життя: «Унаслідок поєднання цих рідин виникає зародок, з якого іноді утворюється хлопчик, а іноді дівчинка».
Хоча в багатьох суспільствах існувало розуміння, що це не так (наприклад, жіноче обрізання по суті виключає таку можливість), подібні уявлення про людське тіло зберігались впродовж тисячоліть: нове життя зароджується під час спазмів, які неодмінно повинні виникати в обох статей. Існувала думка, що жіночий оргазм необхідний для овуляції, але одночасний оргазм ще більше сприяє настанню вагітності. У трактаті Гіппократа «Сім’я» описано, як під час сексу в тазі жінки і чоловіка генерується тепло, що призводить до пароксизмального оргазму. Його інтенсивність підвищується, якщо він супроводжується потраплянням сперми на шийку матки («так розгоряється вогонь, якщо підлити в нього вина»). Гален пише, що біль у кінцівках і в спині поширений серед видів, які більше не займаються сексом, тому що в організмі накопичуються жіночі репродуктивні рідини. Лікування полягало у виведенні цих рідин під час заняття сексом або в разі потреби шляхом мануальної стимуляції. В XVI столітті голландський лікар Форестус радив жінкам залучати до цього акушерок, «щоб вони масажували геніталії, тримаючи один палець всередині… і таким чином викликаючи у хворої жінки скорочення м’язів». Такий погляд на жіночу сексуальність у дещо пом’якшеному вигляді зберігався до початку ХХ століття: вібратори були винайдені для того, щоб лікувати жінок, хворих на «істерію». Їх рекомендували використовувати аж до 1950-х років, коли цей діагноз зник із підручників з психіатрії. (Деякі з цих приладів були зроблені таким чином, щоб їх можна було вмикати швейною машинкою.)
Роб і Гелен прийшли в мою клініку через вісімнадцять місяців після того, як викинули протизаплідні таблетки у смітник. Вони зніяковіло сіли в крісла в моєму кабінеті.
– Ми вже бозна-скільки часу намагаємося народити дитину, – почав Роб, але завагався, і Гелен продовжила його речення:
– Ми починаємо думати, що щось не так.
Роб працював шеф-кухарем. Він був високим і мав трохи зайвої ваги; у його волоссі проблискувала сивина, а очі неспокійно бігали. Гелен була помічником у дитячому садку. Вона була стрункою, мала руде волосся, підстрижене під боб, і порцелянові щічки, схожі на лялькові.
– Я не знаю, чи потрібне нам штучне запліднення? – запитала Гелен, крутячи обручку пальцями правої руки. – Але мені тридцять сім років, і я часто чую, що слід поквапитися.
Я запитав у них про їхні родини. Гелен була однією з трьох дітей. Вона ніколи не чула про спадкові проблеми із зачаттям, і в її брата і сестри були свої діти. У сім’ї Роба теж було троє дітей: у його брата була донька, щоправда народжена за допомогою штучного запліднення.
У середньому для пар, що регулярно займаються незахищеним сексом, шанси завагітніти протягом місяця становлять близько 20 %, протягом шести місяців – 70 %, а протягом року – 85 %. Тому лікарі воліють почекати принаймні один рік, перед тим як робити аналізи на безпліддя. Перші аналізи, які необхідно здати, досить прості: Роб мусить здати два зразки сперми після кількаденного утримання, з перервою в принаймні в один місяць, а Гелен повинна двічі зробити аналіз крові в різні дні менструального циклу, щоб перевірити наявність регулярної овуляції. Найбільше проблем виникає зі зразками сперми; їх потрібно доправити в лабораторію, яка працює лише в певні години, не пізніше ніж через годину після еякуляції.
– Що… ці? – сказав Роб, коли я дав йому пробірки. – Такі малі, це дуже… обмежує.
Ми не обговорювали процес отримання ним зразків. Гелен засміялася, нарешті послаблюючи напруження в кабінеті.
– Що ти хочеш сказати про свій інструмент? – сказала вона, штовхнувши Роба ліктем.
Гелен потрібно було здати аналіз крові на третій або на четвертий день після початку місячних, а потім ще один за сім днів до початку наступних місячних. Перший аналіз визначає, чи в правильному співвідношенні один до одного і до рівнів естрогену перебувають гормони, відповідальні за овуляцію, – лютеїнізувальний і фолікулостимулювальний. Другий аналіз допомагає встановити, чи достатньо прогестерону – гормону, що готує матку до вагітності, – виробляють яєчники, сигналізуючи тим самим про настання овуляції. Гелен дістала з сумки блокнот, у якому в комірках були записані всі її менструації за минулий рік.
