Шлях Богомола. Імператор повені [Романи] - страница 95

Тим часом Шун’ята прочинив двері другого поверху, і вони зайшли до круглого кабінету, захаращеного згорненими килимами й астрономічним причандаллям. Анемподест задивився на велетенську астролябію і не відразу помітив карлика, що скоцюрбився у надрах витребенькуватого крісла.

— Ти привів нового Витискувача? — пропищав карлик. Від звукового зусилля під його вилицями набрякла шкіра — він став подібний на сумну черепаху.

— Так, Мацарате, доручаю Витискувача тобі.

— Чим мені це загрожує?

Анемподест знову почув скопцевий сміх Гімнософіста.

— По-перше, ревністю панни Дефлорації, по-друге, хижістю невідомого монстра, котрий іде слідом Витискувача, — порахував, відсміявшись, Шун’ята і додав: — А втім, я не відаю усіх небезпек, які бігають за цим мешканцем Матні. Тобі, планетникові, зірки, певне, відкриють більше про долю цього чужинця і про плани Зумовленості щодо нього. Він чемно відбув екскурсію і навіть не наклав у штани, уздрівши нашого Боягузика… Мені ж і без планетних вироків випадає зайнятися тим чудиськом, а ти підготуй генітуру для Модератора. Наскільки я зрозумів наміри Дефлорації, за півтори-дві години Витискувач мусить виходити на Сцену.

— А чудисько не прилізе сюди? — спитав Мацарат. — Може, треба покликати жуків-охоронців й Тітоньку?

— Поклич, — погодився ключар і вийшов з кабінету.

Анемподест сів на згорнений килим і подивився на Мацарата. Той чомусь знітився під поглядом прочанина, нахилив обличчя до столу, облисілою головою побігли зморшки. Учневі авви Макарія здалося, що астролог от-от запне дульковате личко величезними вухами. Він ще нахабніше втупився поглядом у черепахову мармизу покруча і назвався:

— Мене звати Анемподест.

— Я радий вітати вас, Анемподесте, від імені Тимчасової Карнавальної Ради вільного міста Картагени, — пропищав карлик, начепив помаранчеву напівмаску, підвівся і урочисто розчепірив вуха. — Згідно з Acquis communautaire громад Квадранта, статтею четвертої Карнавальної конвенції та Едиктом Стратега Озії Другого від 17 арісонтія 26 року епохи Чорного Садхузаґа, кожен претендент на роль у виставі «Мнемозавр» повинен внести до театральної каси податок у розмірі одної тисячі імперських денаріїв, пройти співбесіду з Комісаром Ради і подати на ім’я Верховного Модератора два документи: гороскоп, складений, або завірений, офіційним астрологом Театру, себто мною, і довідку про лікарський огляд від трьох ліцензованих медиків Картагени. У відповідності до Едикта Стратега Шакіла Першого від 7 фрустуарія 98 року епохи Чорного Садхузаґа за осіб, визначених Радою як «Витискувачі Зумовленості», податок вносить один з членів Ради, а також означені особи звільняються від співбесіди і лікарського огляду. Згідно з переліченими мною нормативними актами, враховуючи внесок в тисячу денаріїв від повноважного члена Ради, старшого імперського радника Гонорія Гошеліна (карнавальне псевдо Веселий Глобус) та рекомендацією кандидатки у члени Ради, спадкової імперської розвідниці першого рангу Сапфіри Прокурести (карнавальне псевдо Дефлорація) і радника четвертого рангу Пйотра Шун’яти (псевдо П’єро), Витискувачу Анемподестові, переселеному з Опорної Реальності (псевдо Термінатор), необхідно подати Модераторові лише один документ — гороскоп типу натальної карти за формою ТА 4/12, завірений офіційним астрологом Театру, радником третього рангу Амеріґо Мацаратом (псевдо Чорнильниця), себто мною, у присутності міського нотаріуса або його повноважного заступника.

Слухаючи промову вухатого посадовця, Анемподест розмірковував про те, як вести себе з цим новим персонажем — як з черговою опадлійською маріонеткою чи все ж таки визнати у цій карикатурі права представника незримої влади місцевого Деміурга. Не надумавши нічого путнього, він сказав:

— Якщо так у вас заведено, робіть гороскоп.

Мацарат спитав:

— А коли ви народилися за часом Матні?

— Невідомо.

— Себто?

— Церковна книга, де був запис про хрещення, згоріла разом із церквою.

— Як тоді скласти вашу натальну карту, Витискуваче?

Анемподест знизав плечима. Кумедні проблеми маріонеток цікавили його все менше.

Планетник тяжко замислився, а прочанин побачив на стіні кабінету предмет, котрий мріяв роздивитися від часу зустрічі з Сапфірою на пустельному плоскогір’ї. Це була мапа Опадла. Вона була намальована на розіпнутій шкірі. Він наблизився до мапи і зрадів: назви гір, річок, міст та іншого географічного фаршу були накреслені ординарною антиквою.

Він зауважив, що Картагена розташована південніше розгалуженої гірської системи, означеної укладачами мапи як Блакитні Гори, на березі річки Днакріс, що у нижній течії перетинала континентальну Рівнину Мартоплясів. У гирлі Днакріса чорний хрестик з написом Osta-Yezd відмічав руїни колишньої імперської столиці. Пунктирними лініями накреслювались маршрути різнокольорових садхузаґів. Прочанин знайшов на мапі Райдужну Гору й приблизно визначив місце свого першого переселення до Опадла. На шкірі воно було обведено червоним колом і називалося Fusorium.

«А ти на що сподівався?» — спитав він себе і обернувся на писк Мацарата.

— Ось натальні таблиці для Матні та Опадла. — Карлик поклав перед собою два альбоми у червоних палітурках. — Я складатиму ваш гороскоп, виходячи з часу переселення, як з умовного другого народження. Якого дня ви сюди потрапили згідно з вашим літочисленням?

— Невідомо… Десь після Покладання Риз, але точно не можу…

— Тоді, — зітхнув радник третього рангу, — я буду користуватися лише місцевим літочисленням. Гороскоп, безперечно, втратить точність, але…