Оповіді визволителя - страница 43
— Забирайтеся, звідки прийшли! Разом зі своїм Марксом та Леніним!
— Громадяни, заспокойтеся!
— Пішов в...
— Громадяни, своєю нерозумною поведінкою ви ставите всі завоювання соціалізму на межу...
— Твій соціалізм спочатку на собаках потрібно було випробувати, як всі нормальні вчені роблять. Ленін твій експериментів на собаках не провів...
— Не смійте так про Леніна!
Об розчервонілу пику замполіта розбивається тухле яйце.
В самому кінці колони дискусія прийняла більш жвавий характер. Молоді хлопці закидали три останніх танка каменюками, загнавши екіпажі всередину, а потім ломами проламали додаткові паливні баки. Ще через хвилину передостанній танк густо задимів, за ним ще один. Почулася безладна стрілянина. Натовп відійшов від останніх танків, та лише на пару хвилин. Два екіпажі брезентами марно намагалися збити полум’я, третій танк різко повернув башту, намагаючись скинути підлітків, які видерлися на неї. Два взводу спішених танкістів з центру колони пробивалися крізь натовп на допомогу своїм товаришам.
— Розійдись! Боєкомплект в танках вибухати почне!
— У-у-у, фашисти кляті!
Розвідувальні танки батальйону Журавльова стояли поряд, проте народ їх ніби й не помічав. Солдати-розвідники чітко виконували вказівку командира і крили всіх по матері праворуч та ліворуч. Чехи чи то розуміли таке звернення, чи то нудно їм було вести дискусію на таких тонах, чи то були впевнені в тому, що перематюкати росіян їм все одно не вдасться. У всякому разі, біля розвідувальних танків народ не затримувався. Лайка і бійки виникали лише в танковій колоні і особливо там, де замполіти проявляли особливу старанність, намагаючись втовкмачити людям переваги соціалізму.
— Сталінізм і культ особи взагалі — випадкові явища в нашій історії!
— Ні фіга собі! Тридцять років з п’ятдесяти — це тільки сталінізм. А скільки з інших двадцяти років ви без культу жили? Без культу Леніна, Хрущова та інших?
— А чому в Америці немає культу особи і ніколи не було?
— В Америці імперіалізм, товариші! Це гірше!
— Звідки знаєш, що гірше? Там бував?
— Чому в кожній соціалістичній країні культ особи — від Куби і Албанії до Кореї та Румунії? Всі країни різні, у всіх комунізм різний, а культ особи скрізь однаковий? Почали з культу Леніна...
— Не чіпайте Леніна! Ленін — геній людства!
— Це він вас навчив в чужу квартиру без просу і стуку вриватися?
— Ленін — педераст!
— Мовчати!
Дідок з борідкою клинцем крутить замполіту полку ґудзик на гімнастерці:
— А ви, батенька, не гарячкуйте. Ви Леніна хоч читали?
— Читав.
— А Сталіна?
— Е... е...
— А ось ви, батенька, Леніна і Сталіна почитайте і порахуйте, скільки разів у того і в іншого вживається слово «розстріляти». Надзвичайно цікавіша статистика виходить. Знаєте, Сталін в порівнянні з Леніним — жалюгідний дилетант і неук, а Володимир Ілліч — закінчений, пропащий садист, виродок, які лише раз на тисячу років з’являються!
— Однак Ленін не винищив стільки мільйонів невинних, скільки згубив Сталін!
— Йому історія часу не дала. Вчасно зі сцени прибрала.
Гнилий помідор промайнув в повітрі і, розбившись об козирок кашкета, заліпив все обличчя підполковнику.
Натовп напирав. Десь на сусідній вулиці почулася стрілянина. Легкий вітерець доносив з боку річки задушливий запах горілої гуми.
6
Служба в банку, коли не брати до уваги величезної відповідальності, на перший погляд, могла здатися непоганою. Тут тобі і туалет (а як тим, хто на вулицях?), і вода, і будинок великий з ґратами. Ні каменюки з бруківки виколупані, ні тухлі яйця не турбують. А найголовніше — можна виспатися після стількох безсонних місяців. Журавльов з першого дня в армії зрозумів, що сон ніколи і нікому не компенсується: урвав годинку-другу — твоє, а не урвав — ніхто тобі його не дасть. Крім того, ніч, перша ніч у Празі, обіцяла бути неспокійною. Перевіривши ще раз караули і оглянувши з вікна верхнього поверху вируюче місто, він заліг на диван в кабінеті директора. Заснути йому, однак, не дали.
Хвилин через десять прибіг водій його командирського БРДМ молодший сержант Мальохін і доповів, що збройні чехи бажають з ним поговорити. Журавльов схопив автомат і обережно виглянув на вулицю. Біля під’їзду межи двома розвідувальними танками стояв автомобіль-фургон з ґратами на вікнах, а двоє чехів з пістолетами в кобурах сварилися з розвідниками.
— Та це ж інкасатори!
Журавльов нестерпно хотілося позіхнути, а двоє з пістолетами йому щось намагалися довести. З’явився третій і розкрив перед комбатом портфель, набитий грошима, потім показав, що машина набита цими портфелями.
— Не працює, — пояснив комбат, — і не буде працювати. Ваших шуриків я арештував, а потім відпустив. Наказ такий був. Не можу я ваші гроші взяти.
Троє з пістолетами довго радилися між собою, потім швидко викинули гору портфелів прямо на сходинки ґанку банку. Один з них щось прокричав — напевно, щось дуже образливе, — і машина зникла за поворотом, різким неприємним сигналом розчищаючи собі дорогу в натовпі.
Журавльов виматюкався так, як не лаявся з самого ранку. Потім наказав розвідникам занести всі портфелі всередину.
Хвилин через п’ятнадцять історія з портфелями повторилася. Цього разу комбат зрозумів, що сперечатися марно, і мовчки вказав на двері банку. Інкасатори покидали свій дорогоцінний вантаж прямо на підлогу і мовчки вийшли. Журавльов записав тільки номер машини і кількість портфелів.
