Оповіді визволителя - страница 46
У цей момент на високому ганку банку з’явився молодий білявий «товариш».
— Гей, майоре, зачекай!
Нахабне звернення «товаришів», та ще в присутності солдатів і сержантів, завжди дратує армійських офіцерів, проте вони цього, звичайно, не показують.
— Чого ще?
— Підпиши-но ось це, майоре, — білявий простягнув йому листок, щільно списаний колонками цифр. — Не сумнівайся, все правильно. Наші хлопці всю ніч перевіряли.
Журавльов поставив підпис, не читаючи і не розбираючись. Та й звідки було знати, скільки в тому банку було?
Молодий посміхнувся.
— На ось тобі, майоре, на пам’ять, — він запустив руку в туго набиту кишеню піджака, що аж відвисала, і простягнув Журавльов велику жовту тьмяну монету з профілем літньої жінки в короні.
Фотоархів 2
Контрреволюція
1
Мотоцикл по п’янці спалили. Під час чищення зброї хтось притягнув пузатий бутель чеської сливовиці. Розвідувальний взвод її швидко осушив. Частка пішла веселіше.
Після довгих маршів зброю промивали бензином. Спосіб недозволений, проте ефективний.
Після чищення зброї біля відра з бензином був короткий перекур. Навідник з першого відділення кинув недопалок у відро, бензин весело спалахнув. Замкомвзводу сержант Мельник копнув палаюче відро ногою. Розвідники весело заіржали. Відро, перевернувшись в повітрі, впало на мотоцикл, бензобак якого був відкритий, — бензин для чищення брали. Інше — за лічені хвилини. Від мотоцикла залишився чорний каркас.
Хміль був зовсім легким, і зняло його відразу. Справа запахло не тільки горілою гумою і фарбою, а військовим трибуналом і дисбатом.
Замкомвзводу відійшов вбік, тихо сів під березу, обхопивши голову руками.
Першим прийшов до тями командир першого відділення. Оглянувши взвод і переконавшись, що ні офіцерів, ні чужих солдатів поблизу немає, владно рикнув:
— Шикуйсь, взвод! У дві шеренги ставай! Рівняйсь! Струнко! Слухай ситуацію!
Подія налякала всіх, тому, відчувши тверду владу над собою, люди шикувалися швидше, ніж зазвичай. Тільки замкомвзводу залишився під своїм деревом, ні на що не реагуючи.
— Слухай ситуацію! — Повторив сержант. — Під’їхала чеська машина. Легкова. «Шкода». Темно-синя. Усередині три чехи. Кинули пляшку запалювальну. Ми чистили зброю, стріляти не могли, тому що вся зброя розібрано на частини. Замкомвзводу не розгубився, розібраним кулеметом РПК торохнув одного по черепу. Білявого. Вони відразу вшилися. Зрозуміло? ЗКВ — свій мужик, ми що, закладати його будемо? Йому дємбель належить, а він тут інтернаціональний обов’язок виконує.
