Оповіді визволителя - страница 47
Взвод схвально загомонів.
— Повторюю. «Шкода». Темно-синя. Мужиків всередині троє. Кинули пляшку. ЗКВ розібраним кулеметом одного по голові торохнув. Вони вшилися. Так, ще. Номер на машині спеціально був брудом замазаний. І останнє. Нагрянуть комісії, можливо, навіть особнячки. Ловити будуть на деталях. Нікому нічого самому не вигадувати. Повторювати тільки те, що я сказав. Решта: не пам’ятаю, не бачив, не знаю, не звернув уваги. Ясно?
— Ясно!
— Розійдись!
— Колю, га Колю, та ти не переймайся. Може, ще владнається. Чуєш, Колю, посилай краще бійця до ротного, нехай про чехів доповість. Там у ротного зараз нарада офіцерів йде. А взводу накажи оборону зайняти, мовляв, чекаємо повторного нападу.
Через годину в розташування взводу прибули всі офіцери роти на чолі з командиром. Ротний, оглянувши місце, наказав всім солдатам взводу по черзі підходити до нього. Він стояв метрів за тридцять осторонь від усіх, і, коли солдат підходив до нього, капітан тихо ставив три-чотири питання кожному. Короткий допит кожного солдата ротний вів так, щоб ніхто не міг чути ні питань, ні відповідей.
Після короткої бесіди з кожним ротний покликав до себе не кого-небудь, а саме командира першого відділення.
— А нічого погодка, сержанте.
— Так точно, товаришу капітан.
— Тільки дощ до вечора буде.
— Напевне, товаришу капітан. Набридли вони, дощі ці.
— Набридли, — погодився капітан. — На «шкоді», кажеш, під’їхали?
— Так точно.
— Темно-синя?
— Саме так.
— А де ж сліди? Ґрунт-то мокрий.
Капітан також був розвідником, обдурити його було зовсім не просто. Правда, і накладати пляму на свою роту капітан також не бажав, відповідати ж йому.
— Ось що, сержанте. Там, де відро палили і де воно до мотоцикла летіло, землю потрібно перекопати — начебто масляні ганчірки після чистки в землю закопували... І затоптати все навкруг, в іншому стійте на своєму.
— Єсть стояти на своєму!
— І передай старшому сержанту, нічого соплі розвішувати. Коли контрреволюціонера торохнув по черепу, так на біса ж переживати!
2
Ні комісії, ні особісти в ті дні у взводі не з’являлися, видно, турбот їм і без того вистачало. Ротний тим часом настрочив рапорт про бойові втрати при зіткненні з озброєним контрреволюційним елементом, що перебуває на службі у імперіалістичних розвідок.
Командир батальйону, покрутивши рапорт в руках, лукаво посміхнувся:
— Все добре, я тобі підпишу, тільки ти все заново перепиши: додаси, що на мотоциклі лежав протитанковий гранатомет РПГ-7. Номер в другій роті дізнаєшся. Вони його, пройди, ще в Німеччині в болоті втопили, а дістати не змогли.
Капітан хотів було заперечити, тільки, перехопивши погляд комбата, похмуро буркнув:
— Єсть переписати!
Рапорт пішов інстанціями, кожного разу повертаючись для переписування.
Коли рапорт дійшов до начальника тилу 20-ї гвардійської армії, який врешті-решт підписував всі рапорти про бойові втрати, то його уяві постала якась чудо-машина, створена на базі розвідувального мотоцикла М-72. Чудесна машина була озброєна кулеметом і протитанковим гранатометом, вона мала два активних нічних інфрачервоних приціли, далекомір-приціл, радіостанцію Р-123. Машина, мабуть, призначалася для дій в умовах Заполяр’я, бо на ній знаходилися два новеньких дублених кожушка, а ззаду була приладнані 200-літрова бочка зі спиртом. На жаль, все це згоріло при зіткненні з контрреволюцією.
Генерал покрутив рапорт в руках.
— Поверніть, нехай перепишуть і додадуть ось це. Що ще?
— У 128-й дивізії БТР з моста впав.
— В результаті зіткнення з контрреволюцією?
— Так точно.
— Це краще. Давайте рапорт.
* * *
А заступник командира взводу старший сержант Мельник отримав медаль за сміливі і рішучі дії при відбитті нальоту. Про нього навіть у газетах писали.
«Польот»
1
Ще в найперші дні звільнення, коли переміщення військ відбувалося майже безперервно, наш батальйон зупинився вночі біля якогось зовсім невеликого містечка з маленьким заводиком. Батальйон ночував прямо в полі поблизу містечка з дотриманням всіх запобіжних заходів, виставивши бойову охорону і рухомі патрулі.
Вранці з’ясувалося вельми неприємна обставина. Заводик виявився не просто заводиком, а спиртзаводиком. Я ще ввечері унюхав цей особливий запах, який стояв над всією округою, та й інші офіцери не могли його не унюхати. Однак за минулий день всі так вимоталися, що негайно заснули, лиш тільки випала нагода.
А солдатики наші не спали і час дарма не витрачали. Спиртзавод, як і всі інші заводи Чехословаччини, в ті дні був зупинений, та місцеві жителі, не без умислу, звичайно, вночі нашим солдатам шлях на завод вказали, ворота гостинно розчинили, показали, як відкрутити відповідні крани.
Радянська Армія виконувала інтернаціональний обов’язок: ми допомагали братній країні, яка потрапила в біду. А інтерес злостивих контрреволюціонерів полягав у тому, аби усіх нас, визволителів, показати п’яницями, насильниками, мародерами, а нашу безкорисливу допомогу оголосити мало не агресією і втручанням у внутрішні справи незалежної держави. Тому підлі недруги, які продалися американському імперіалізму, відчинили ворота: налітай, служиві!
