Оповіді визволителя - страница 58
Після створення навчальних дивізій індивідуальний відбір залишився в минулому. Зрозуміло, військкоматам ставили завдання слати в навчальні дивізії найкращих. А де їх узяти? Сидить бідний воєнком, похнюпившись: у прикордонники найкращих, і в десантуру, і у флот, і в ракетники, і в авіацію. А тут йому ще наказ: спорядити пару ешелонів в якусь навчальну дивізію. І знову ж таки — найкращих. Раніше ротний командир з двох-трьох десятків новобранців вбирав чотирьох-п’ятьох осіб. І вибирав для себе. А у воєнкома — тисячі призовників, яких він в очі не бачив. І відбір для якоїсь навчальної дивізії, чи то в Білорусії, чи то в Забайкаллі. Так гори це все ясним полум’ям! І гнали в навчальні дивізії ешелони з тисячами новобранців, більшість з яких в сержанти не годилися не тільки за психологічним складом, а навіть і за рівнем розумового та фізичного розвитку.
4
У 145-му гвардійському навчальному мотострілецькому полку я служив два роки. Це чотири випуски. Всі випуски були відмінними. Отримав потужне підвищення в розвідувальний відділ штабу округу. Однак був і залишаюся лютим ворогом навчальних полків і дивізій: система була порочною в задумі і в принципі.
Так якому ж ідіоту в голову стукнула ідея так готувати молодших командирів для артилерії і танкових військ, для мотострілецьких і розвідувальних частин та підрозділів?
Це питання я ставив собі ще тоді і ще тоді шукав відповідь.
Вона виявилася простою.
Радянська Армія була мобілізаційної. За мирного часу — п’ять мільйонів, почнеться війна — призвемо ще багато-багато мільйонів. Від якісної підготовки сержантів у полкових і дивізійних школах довелося відмовитися тому, що така система суперечила ідеї загальної мобілізації чоловічого населення в разі війни.
Перед Другою світовою війною в Радянському Союзі не було загального військового обов’язку, в армію брали не всіх. Одночасний призив мільйонів резервістів під прапори жодного разу не проводився, тому і не було помічено невідповідності між призивом величезних людських мас і системою якісної підготовки молодших командирів.
У так званий «передвоєнний період» (1 вересня 1939 року — 21 червня 1941 року) молодших командирів готували сотнями тисяч в полкових і дивізійних школах. При цьому знову ніякої невідповідності між масовою армією і системою підготовки сержантів помічено не було, бо незабаром грянула війна, яка все списала, все невідповідності стерла. В ході війни сержантів готували в запасних полках або просто присвоювали сержантські звання бійцям, які відзначилися на фронті. І знову ніяких протиріч не виникло.
Після війни полкові і дивізійні школи, а також армійські і окружні курси досягли найвищого розквіту. Все було прекрасно. Однак товариші Хрущов і Жуков вирішили викрити Сталіна. Для того був зібраний XX з’їзд комуністичної партії. Сталін був оголошений лиходієм. І тут же вся система соціалізму в братських країнах посипалася.
У Польщі вдалося швидко загасити полум’я повстання, а в Угорщині спалахнуло. Будапешт придушували війська радянського Особливого корпусу, який перебував в Угорщині, а всю іншу країну — дві армії, які були введені з Прикарпатського військового округу. Проте цим не обійшлося. По бойовій тривозі були підняті війська сусідніх військових округів.
Тут ще й Суецька криза. Хрущов і Жуков вирішили перекрити Суецький канал руками єгипетських товаришів і тим самим перерізати шлях постачання Західної Європи близькосхідною нафтою. На це Великобританія, Франція і Ізраїль відповіли потужним ударом по Єгипту, розігнавши єгипетських вояків по сипучих пісках.
Довелося по бойовій тривозі піднімати всю Радянську Армію з частковим призивом приписного складу. І у всій красі раптом відкрилося: система якісної підготовки сержантів в полкових і дивізійних школах не відповідає фундаментальним основам нашого військового будівництва. Полкові і дивізійні школи готували хороших сержантів, але Радянській Армії такі не потрібні!
Потрібні погані!
Ах, та чому ж?
Пояснюю.
5
На території братніх країн перебували повністю розгорнуті дивізії Радянської Армії, а на території Радянського Союзу були дивізії трьох типів:
1. Розгорнуті. Їх було небагато, призначалися вони для парадів і показухи.
2. Скороченого складу. Цих було багато.
3. Кадровані (в народі — кастровані). Цих також було багато: були командири і бойова техніка на консервації, але не було солдатів. Така дивізія — ніби пасіка без бджіл.
Скорочені і кадровані дивізії існували на випадок війни: вдарить грім — призвемо резервістів. І ось в жовтні 1956 року проспівали смажені півні, була оголошена бойова тривога всій Радянській Армії з частковим призивом приписних. І раптом відкрилася повна нестиковка двох систем — якісна підготовка сержантів не дозволяла в разі потреби швидко розгорнути масову багатомільйонну армію.
Не дорікайте мені в упередженому ставленні. Проте давайте, всупереч політичній коректності, визнаємо, що люди різних національностей не однакові. Національні особливості існують, і доведеться визнати, що є деякі види діяльності, до яких більшість представників одного певного народу в силу особливостей свого історичного розвитку, традицій, території проживання і багатьох інших факторів схильні більше, ніж більшість представників іншого. Наприклад, корінні африканці — відмінні бігуни на короткі дистанції.
