ЧАРІВНЕ ГОРНЯТКО - страница 74

Попрощалися сини з родиною і рушили в далеку подорож.

Ідуть день, ідуть другий, ідуть третій. Ніхто не зустрічає їх, ніхто не питає, куди йдуть і чого шукають. Аж на четвертий день з темного лісу вийшов дуже старий, сивий дідусь.

— Добридень, дідусю!

— Доброго здоров'я. Куди ви, хлопці, йдете?

— Йдемо,— відповідають,— у світ ремесла повчитися.

— Якщо так, то одного на три роки можу взяти до себе.

— Візьміть на три роки і три дні,— попросився старший брат.

Дід погодився.

Залишився старший брат із дідом, а троє рушили далі. Йшли цілий день, вийшли у широкий степ, переночували, аж зустрічає їх дідусь. Привіталися, а він питає:

— Куди йдете, хлопці?

— Ремесла навчитися хочемо.

— Один із вас може залишитись у мене на три роки.

— Візьміть мене на три роки і два дні,— проситься один із братів.

— Добре...

Попрощалися і пішли два брати далі, а на другий день і третього брата зустрічний дідусь забрав. Попрощався наймолодший і рушає в дорогу сам. А домовилися зустрітися через три роки і день, щоб разом іти додому.

Іде наймолодший брат — аж перед ним велике місто. Із-за кущів вийшов чоловік і привітався:

— Куди йдеш? — питає.

— Ремесла якогось хочу навчитися,— каже хлопець.

— Ходи зі мною. Будеш учитися три роки.

Погодився хлопець і залишився в того чоловіка.

Швидко пробіг час. А через три роки попрощався хлопець зі своїм учителем, подякував за науку і пішов.

Через день зустрічається зі своїм братом.

— Навчився ремесла? — питається брат.

— Навчився.

— А яке твоє ремесло?

— Соромно й признатися,— каже молодший.

— То яке?.. Чи не злодій ти?

— Я злодій.

— То непогано. Цілий день лежиш у холодку і думаєш куди вночі піти. Якщо ти добрий злодій, то за ніч вкрадеш стільки, що півроку житимеш, а як поганий — без голови залишишся.

— Я такий злодій, що лише у панів крастиму. А ти хто?

— Я стрілець. Бачиш, господар навіть подарував чарівну рушницю. Не прицілюючись стріляю, а куля сама потрапляє, куди я задумав.

Через день зустрічають третього брата.

— Що ти навчився? — питають.

— Я — кравець. Маю чарівну голку. Як шию костюм, то навіть не приміряю його.

На третій день зустріли й найстаршого брата.

— Яке ти ремесло здобув? — питають.

— Я — астроном,— каже старший брат і показує чарівну підзорну трубу.

І от уже йдуть брати додому разом. Прийшли, а батько та мати вже постаріли,

— Ну, діти, похваліться, чого вас навчили,— каже батько.

Розповіли брати. Лише наймолодший мовчить.

— А ти чи не злодій,— каже батько,— що мовчиш?

— Злодій,— відповідає наймолодший.

— Та нічого, побачу, на що ви здібні,— каже батько.— Ти, найстарший сину, астроном? То поглянь і скажи, що бачиш на вершечку цієї груші.

Вийняв син підзорну трубу, підніс до ока:

— Є гніздо синиці, а в тому гнізді п'ять яєчок,— каже.

— П'ятеро? А ти, злодію, лізь на грушу і з-під синички викради яєчка.

Роздягся син, взяв у зуби ножик і тихесенько поміж колючим гіллям доліз під гніздо. Примостився там, ножик із зубів — і береться до роботи.

Знизу в гнізді вирізав дірочку, щоб могло пролізти яєчко. Корочок положив на гілку. В цей час синичка почала рухатися, і через дірочку викотилося яєчко. Взяв він його у рот. Через мить ще одне випало — і так усі п'ятеро. Знову закрив корком гніздо і зліз на землю.

— Ось тобі, батьку, яєчка.

— Тепер, астрономе, подивися, чи є в гнізді пташка?

Подивився син і відповідає:

— Є!

Не повірив батько і кинув грудкою, а з гнізда вилетіла синичка.

Тоді похвалив найстаршого і наймолодшого синів і далі іспитує.

Розклав четверо яєць на кінцях стола, а посередині п'яте положив.

— Ти, сину, хвалився, що стрілець. Якщо це правда, то з одного пострілу розбий усі п'ятеро яєчок так, щоб не зачепити пташат, які повинні вилупитися.

Взяв син три шротини, наладував рушницю, прицілився у середнє яйце, вистрелив — і всі п'ятеро пополовинив.

— Ти, сину, казав мені, що кравець,— каже батько іншому синові.— Позашивай яєчка, щоб тих писклят, які всередині, мати вивела живими і здоровими.

Витяг кравець чарівну голку, вселив золоту нитку і почав зашивати. А щоб нитки не було видно, то затер шви фарбою.

Батько наказав синові-злодієві віднести знову на місце яйця. Той поліз, примостився під гніздом, а синичка теж уже сіла і вертиться, бо яєць під собою не чує. Тихенько, щоб не налякати її, хлопець по одному яєчку через дірочку в гніздо запхнув. Потім закрив корочком дірочку, шпилькою пришпилив і зліз на землю.

Пішов батько панові похвалитися, що його сини приїхали додому. Постукав, привітався і став біля порога. А панові вже хтось сказав, що вони приїхали, і запрошує він бідняка сісти.

— Так якого ремесла навчилися сини твої? — питає.

— Найстарший астроном...

— Це дуже добре. Я його беру на службу.

— Другий кравець...

— Мені вже два роки не може ніхто пошити гарної одежі. Буде і йому робота.

— Третій стрілець...

— Цього я беру до себе гайовим. А четвертий хто?

— Та соромно говорити про нього. Злодій.

— Якщо він злодій,— каже пай,— то всі твої сини хай ще відпочивають, а він хай біжить до мене.

Пішов батько додому та й каже молодшому синові йти відразу ж до пана. Той пішов, пан запросив його сісти і каже:

— Казав батько, що ти добрий злодій.

— Та злодій.

— Мушу спершу випробувати тебе. Завтра мої їздові будуть везти через ліс до станції дванадцять возів пшениці. Скільки вкрадеш — стільки твого буде.