Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» - страница 51
Перечіпаючись і штовхаючи один одного, двометровий Ґрейді та решта двоє намагалися протиснутися крізь двері й нарешті знов опинилися на мокрій бруківці. Опал розлючено зиркала на них крізь запітніле вікно.
Ґрейді сховав фотографію назад до кишені й сказав:
— Що ж, сюди він точно не заходив, це я вже певен, хай йому грець.
Троє чоловіків підняли комірці й попрямували через колії.
Кафе «Зупинка»
Вісл-Стоп, Алабама
21 грудня 1930 р.
За три дні по тому, як двоє людей із Джорджії вперше з’явилися в місті, розпитуючи про Френка Беннетта, один із них, худорлявий, зайшов до кафе сам-один і замовив ще барбекю і помаранчевий «Краш».
Принісши йому замовлення, Іджі сказала:
— З вас трьох із Ґрейді та вашим напарником ви з’їли майже все барбекю. Якщо враховувати сьогоднішню порцію, то виходить десять на трьох!
Він зиркнув на неї й високим голосом прогугнявив:
— Сядьте.
Іджі окинула поглядом кімнату, впевнилася, що інших клієнтів немає, і сіла напроти нього.
Він надкусив свій сендвіч і підняв на неї важкий погляд.
— Як ваші справи? — спитала Іджі. — Знайшли того хлопця, якого шукали?
Цього разу він ковзнув очима по кімнаті, а тоді нахилився до неї через стіл. Вираз його обличчя був гострий, мов бритва.
— Ви мене не надурите, дівчинко. Я знаю, хто ви. Навіть на мить не смійте подумати, що вам вдасться обкрутити мене… Треба добряче попітніти, щоб обвести навколо пальця Кертиса Смута, зарубайте це собі на носі. Уперше потрапивши сюди, я збагнув, що вже бачив вас, от тільки не міг згадати, де саме. Тож я зробив кілька телефонних дзвінків, і вчора ввечері мені стало достеменно відомо, хто ви така.
Він випростався й продовжив їсти, не зводячи з неї очей. Іджі, й оком не кліпнувши, чекала продовження.
— Отже, я маю свідчення від того хлопця Джейка, що працює в маєтку Беннетта. Про те, що хтось за описом схожий на вас і на того чорного здоровила на задньому дворі приїздив із дружками до Беннетта й забрав його дружину. А той нігер погрожував Беннетту ножем.
Він вийняв зі свого сендвіча шматок темного м’яса й поклав на тарілку перед собою.
— До речі, я був того дня в перукарні й разом із цілою купою людей чув, як ви погрожували його вбити. І якщо я це пригадую, можете не сумніватися, що всі решта пригадають теж.
Він відсьорбнув холодного напою та витер рота паперовою серветкою.
— Не скажу, що Френк Беннетт був мені найкращим другом… Аж ніяк. Моя старша донька живе тепер у халупі за містом, з дитиною на руках, і все через нього. І я чув, що коїлося в його маєтку. Насмілюся припустити, що я не єдиний, хто не розплачеться, дізнавшись, що він помер. Але якщо так, то вам, дівчинко, загрожує ціла купа проблем. Той факт, що ви двічі погрожували йому, офіційно зафіксовано — і можу одразу сказати, що це не дуже добре виглядає на папері. Ми з вами говоримо, дівчинко, про вбивство… порушення закону. А таке нікому з рук не сходить.
Він відкинувся на стільці й набув свого звичайного вигляду.
— Отже, кажучи гіпотетично — цілком гіпотетично, — якби я був на вашому місці, я б дуже радів, якби тіло так і не знайшлося. Ще й як би радів… І було б зовсім непогано, якби жодних його речей теж не знайшли. Я вважав би недобрим знаком, якщо хтось доведе, що Френк Беннетт узагалі був тут, розумієте? І, якщо вже мати голову на плечах, вкрай важливо бути впевненим, що тут нема чого шукати.
Він кинув погляд на Іджі, аби переконатись, що вона слухає.
Вона слухала.
— Атож. Інакше було б зовсім кепсько, бо тоді мені довелось би повернутись і заарештувати вас із вашим чорним робітником за підозрою у вбивстві. І, знаєте, мені буде прикро повертатись сюди по вас, але я буду змушений, бо я служник закону й присягнувся його підтримувати. Проти закону йти не можна. Ви розумієте?
— Так, сер, — відповіла Іджі.
Висловивши свою думку, він витяг із кишені четвертак і кинув на стіл, а тоді вдягнув капелюха й уже на порозі сказав:
— Звичайно ж, Ґрейді міг мати рацію. Він може об’явитися за кілька днів. Але не скажу, що вельми розраховую на це.
«Вальдоста ґазетт»
7 січня 1931 р.
Місцевий мешканець загинув?
Пошуки Френка Беннетта, 38 років, уродженця Вальдости, зниклого з дому рано вранці 13 грудня минулого року, офіційно завершено. У ході розширеного пошуку, проведеного детективами Кертисом Смутом і Венделлом Риґґінзом, щодо можливого місцезнаходження Беннетта було опитано багатьох людей у таких віддалених місцях, як Теннессі та Алабама. Хай там як, ані Беннетт, ані вантажівка, якою він подорожував під час зникнення, знайдені не були.
«Ми буквально зазирнули під кожний камінь, — заявив офіцер Смут у сьогоднішньому ранковому інтерв’ю. — Але він наче крізь землю провалився».
«Вімз віклі»
(Тижневик міста Вісл-Стоп, Алабама)
19 березня 1931 р.
Сумні новини для кожного з нас
Рік тому втративши батька, вони знову здійснили сумну подорож додому — Леона, Мілдред, Петсі Рут і Едвард Тредґуди, які прибули на похорон своєї матері.
По завершенню служби ми всі вирушили до будинку Тредґудів, і кожен у місті прийшов вшанувати пам’ять матінки Тредґуд. Половина з присутніх фактично зростали в стінах цього будинку разом з нею і татом. Я ніколи не забуду добрі часи, що минули в цих стінах, і як завдяки їй ми завжди почувалися бажаними гостями. Особисто я зустріла там свою майбутню половинку на одній із їхніх шикарних вечірок з нагоди Четвертого липня. Там ми здружилися з Клео й Нінні та чимало годин просиділи на їхньому ґанку після церкви.
