Гумор та сатира. Збірка - страница 44
Вскоре мы попрощались. Я шел домой пешком, и статья сама складывалась у меня в голове. Я думал о том, какая хрупкая у человека душа, как легко проникают в нее химеры, и человек начинает жить не подлинной жизнью, а миражами в виде съездов и партийных блоков.
— Нет, но каков этот доктор! — вдруг подумал я и остановился, — Считать себя Натальей Витренко, когда всем известно, что Наталья Витренко — это я! Кстати, замуж за Турчинова не собираюсь. Пусть сначала сбреет бороду…
Вінні-пух перед законом
Мультяшний Вовк замість іноземного та незрозумілого «Ну, погоди!» кричить «Гей, пострівай!», а глибокі, складні роздуми Ксюши Собчак з «Дому-2» державною мовою стають набагато ближче народу України. Заговорили нашою солов’їною і бригадир Саша Бєлий, і монстрюгани-нінзя. Щоправда, було б непогано, якби ще змінилась якість «телепродуктів». Бо, здається, головне все ж таки, не як говорити, а ХТО говорить. Але про це можу тільки віршами…
ВДЯЧНИЙ ЛИСТ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ З ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Тобі, Нацрадо, честь і слава!
За твій закон.
Бо стогнуть мовою держави
І Шерон Стоун,
І Кідман, ця білявка мила,
Вже зна статтю,
І каже чітко, зрозуміло:
«Шо-шо?», «Та, тю!»
Бувало, як страждали вуха,
Коли маньяк
Волав з екрану: «Стерва! Шлюха!»
Негарно як!
Тепер пішло у нас народне,
Своє до сліз:
«Повія», «хвойда» чи там, «шльондра»,
І чути скрізь
Не ті «кайфи» чи кляті «факи»,
Коли інтим,
У сексу рідні є ознаки,
Він став простим.
Не кажуть в зоні еротичній,
Мовляв, «тащусь».
«Голубонько!» — патріотично
Гарчить Том Круз.
Підуть з ефіру поступово
Оті «о’кей!».
Вампіри вивчать нашу мову
І кожний гей.
Свою культуру шоу-хлопці
Нам принесуть,
Нагієв прямо із «Віконця»
Укаже путь.
І як зустрінеться, Нацрадо,
Тобі глядач,
Слова впізнати будеш рада
Із передач.
Пошлють тебе як в другім «Домі»,
І не свари,
Як будуть літери знайомі,
І тільки три…
P.S. Мій шестирічний син просив дядь-телебосів не перекладати Вінні-Пуха, бо він його і так розуміє.
Розмова з гарантом про бухгалтерію
Довели нашого лідера держави. Долякали. Хто, питаєте? Звісно, коаліція. Розширювалися без усякого контролю. Називали себе «триста спартанців». Кого це не роздратує? Ну, і президент вдарив Указом. Йому кажуть: немає законних підстав. А він каже: ви перші порушили правила гри. І тут виникає просто таки гамлетівська колізія. Якщо депутати навіть дуже неприємні, чи можна повертати Основний Закон як дишло? В роздумах над цією проблемою і написався цей лист.
ЛИСТ ДО ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ
Добридень, пане гаранте!
Розпустили, значить.
Пробили хлопцям куранти,
Нема сили бачить
Обличчя не милі,
І це зрозуміло:
Бо немає гарантій спокою
Від тих коаліцій,
«Триста» щоночі сниться,
За те — і по пиці!
Тільки дозвольте спитати:
Може ми й не демократи,
І освіта в нас бідна,
Але як же вона,
Конституція рідна?
Виходить, можна чхати
На дев’яносту статтю?
«Та тю!» -
Кричать мені орли Секретаріату, —
«Та в боротьбі з кучмізмом
Ми готові до всього,
Хоч до канібалізму!»
Доречі, про Кучму,
Наставника вашого і батька.
Той гайки закручував,
Але хочу сказать вам,
Гаранте-пане,
Данилович з екрану
Не присягав щомиті
На вірність цінностям
Демократичним,
Не казав, що в нього
Ручки помиті
Краще за всіх на світі.
Ну, і ще практичне
Одне запитання:
Чому переобрання
Гаранта чотири умови
Ви знаєте чітко,
А три умови
Ради розпускання
Вам і читати гидко?
Адже цифри — ваша стихія,
Ви — бухгалтер-відмінник.
Чи може, найбільша
Демократична цінність
Для вас просто влада?
Ваша і вашої патріотичної
Бригади?
Влада як сенс, як мета,
Як критерій?
А це вже, пане гаранте,
Подвійна бухгалтерія.
От і виходить —
Злетіла наша юна демократія
Мов птиця,
А ви її — Указом із гаубиці!
Зазнала, голубка, спотворень
Ще змалку…
Вам «птічку нє жалко»?
P.S. Даруйте, що мало посилався на юридичні джерела. Втім, поезія — то більше емоції. Та й в історії з Указом без емоцій теж не обійшлося.
Небесний радник (сучасна фантастика)
На червоному небі було три сонця. Одне зелене і два синіх. Планета драків — високорозвинутих ящерів — була невеличка. Рослин обмаль. І тільки це червоне, трохи гнітюче небо надавало величі місцевій природі.
— Я впевнений, що їх треба розпускати, — говорив український астронавт Рома Заварич своїм скрипучим голосом, — Розпуск парламенту — це звичайна міжпланетна практика.
— Ха… — втомлено видохнув Старий Драк, він же Верховний Шаман планети. Звук «ха» означав згоду після довгих коливань.
— Облиште сумніви, — вів далі Заварич, — мої експерти все прорахували. Ваші парламентарі вийшли з-під контролю, а це принижує вашу гідність.
— Ха…ха… — знову сказав Старий Драк, а коли Рома згадав про гідність, єдине око, що блимало посеред обличчя Верховного Шамана, стало темно-червоним як небо. Потім Старий Драк підняв свій важкий, весь у зморшках хвіст і декілька разів роздратовано вдарив ним по чорній підлозі.
