Гумор та сатира. Збірка - страница 49
Плаваючим курсом вдаль пливе.
Тихі верби похилились сонно,
Хвилі б’ють, і курс туди-сюди,
Гривня аж сопе, але не тоне,
І мені всміхається з води.
— Ти чого сумний? — пита валюта
(Ніжний голос в нашої гривні)
— Та боюсь фінансової скрути,
Сон страшний я бачив…
— Що ж у сні?
— Бачив економіку країни,
Що ховалась у глибоку тінь,
І чорнів як ніч валютний ринок,
І доляр сягав у височінь.
І Нацбанк був органом каральним,
Всюди черги, пошук ковбаси,
Безробіття, обмін натуральний —
Я міняв годинник на труси.
І голодні йшли аж до Майдану,
І комусь кричали знову «Геть!»…
— Заспокойся, вийди з цього стану,
Это только тягостная бредь.
Гривня знов плила в дніпровій піні:
— Все в контексті європейських норм,
І постався, друже, з розумінням
До прем’єра та крутих реформ.
І на мене дивиться, як мати.
Я замовк, та знов кричу згори:
— Соромно, але дозволь спитати!
Каже Гривня тихо: «Говори».
— Був режим злочинний в нас без міри
(Кучма, Янукович і т. д.)
А тебе купляв я «по чотири»
Чи «по вісім». Де причина? Де?!
Спохмурніла Гривня, мов з напасті,
Ох, суворий погляд в неї був:
— Пам’ятай навік, не в гривнях щастя.
Наш народ чимало вже здобув!
Я в тобі не бачу патріота,
Розуміння де? Шо за діла?!
І питать пропала враз охота.
Гривня знов по курсу поплила.
Я стояв один, думки стрибали,
В гаманці луна гула в ту мить.
Було відчуття, що на…кололи,
Але де, не міг я зрозуміть.
Хутініада, або пісня оптиміста
«…в зв’язку з погіршенням економічної ситуації мешканцям столиці радимо шукати альтернативні методи опалення житла, нагрівання води та поповнення сімейного бюджету…»
з рекомендацій мерії Києва.
«…Любителі гумору України радісно вітають вихід нової розважальної радіопрограми «Хутін Пуйло!». Тисячі дотепних жартів уже лунають в ефірі…»
з останніх новин
Мене таким родила мати,
Пишайся, ріднеє село!
Я вмію краще всіх співати
Про те, що Хутін є Пуйло.
Уйло! Фуйло! Талант — це диво!
І як там не ідуть діла,
Нас не лякають перспективи,
Коли співаєм про Пуйла.
Нема, наприклад, в тебе газу,
Зима прийшла в твоє житло,
Скажи «Фуйло» чотири рази,
І мов проблем і не було!
І знов на серці в тебе свято!
Усе бур’яном поросло?
Невинний ти! Це він, треклятий!
Ла-ла-Уйло! Ла-ла-Мурло!
Гей, інженер! Нема зарплати?
Немає, чим нагріть води?
Приходь до нас, почнем стрибати,
І де біда? Нема біди?
Дотепність то є наша сила!
Співоче буде в нас життя.
Хоч би й чума нас покосила,
Дотепність — наше майбуття!
Від кризи то найкраща зброя,
Як гаркнуть «Хутін!» і «ля-ля!»,
Мільйонів сорок п’ять героїв,
І стане в нас нова земля.
«Дотепний мір»! Живем завзято!
Дитятко тільки в світ прийшло,
Чекають всі, що скаже «тато»,
А він йому: «Хутін Пуйло».
Прийде культура в кожну хату,
Митець одержить на чоло
Почесний знак «Навчав стрибати»
Або «Заслужене Стрибло».
Он, підор вийшов в депутати,
Украв усе, навіть табло,
То вже не гріх, бо вмів горлати:
«Пуйло брехло! Пуйло хамло!»
Пройшла доба патріотизму,
Бо він засмучував людей,
Ідея «хутіно-пуйлізму»
Тепер найвище всіх ідей.
Ну, як, таких, нас не кохати
За те, що «мочимо» Пуйла»?
А прийде голод — любі Штати
Дадуть їдла! Дадуть бабла!
Наш хист підтримає Європа
І всім убогим видасть грант…
І раптом…раптом думка! О-па!
А як не виручить талант?
І марна пісня оптиміста?
І ми заклякнемо від криз?
Аж тут дефолт заходить в місто,
Чорніє поле, небо, ліс.
І лячно стало вмить до жуті,
І мозок долбить, мов свердло:
«ЧИ ВИННИЙ В ТОМУ КЛЯТИЙ ПУТІН,
ЩО Я ТАКЕ ТУПЕ ХУ..ЛО?»
Лист до Лорана Етьєна
«…ОБСЄ підтвердила, що 38-річний співробітник Міжнародного комітету Червоного Хреста, громадянин Швейцарії Лоран Етьєн загинув на Донбасі під час обстрілу з системи вогня «Ураган».
з доповіді
«…Ми підтвердили свою європейську ідентичність»
з політичної реклами
За спокій ваш молю я Бога,
Прийміть уклін і каяття.
Ви нам принесли допомогу,
А вийшло так, що і життя.
І то є горе. Наше горе.
Хоча… (як гидко це мені)
Тепер про вас напишуть гори,
Мов Альпи, різної брехні.
Пробачте…Звикли ви до миру
У себе вдома, брат Лоран.
І хоч тих мов у вас чотири,
Вам не потрібен «Ураган».
А тут умови специфічні,
Європа — мати нам одна,
Але культурні протиріччя
Знімає в нас лише війна.
То жарт. Яка там ще Європа!
Культура?! Вигадки старі.
Нас знов купили, мов холопів,
Ми знову дурні в панській грі
Панів заморських і тутешніх,
У них є гроші, в нас — сини.
Он, знову брешуть: «Тут, конєшно,
