Гумор та сатира. Збірка - страница 50
Немає нашої вини.
Ми розберемося, не схибим,
Але не ми! Не ми! Не ми!»
І очі спікерів, як в риби,
Холодні, мертві та німі.
Хай до труни твоєї, брате,
Несуть свій чорний, клятий звіт
Ті, хто собою налякати
Змогли Європу, Крим і світ.
Хто наклада на Україну
Високий європейський знак,
Коли гуртом хапа людину,
І пхає у сміттєвий бак.
Хто клав народ у домовину,
Та з мінометів його крив,
Хоч той єдину мав провину —
Не так моливсь і говорив…
Червоний Хрест — це знак любові.
Лоране, як прийшов твій час,
Ти виконав слова Христові —
Ти вмер за друзів, вмер за нас.
Молись, щоб стали ми не хворі,
Щоб вижили в чужій війні,
І щоб упали підлі гори,
Всі гори нашої брехні.
Дванадцять градусів (поема)
«…Если на улице будет тепло — отопительный сезон начнется позже, когда уже среднесуточная температура будет снижаться … Это задача Кабинета министров, и мы должны выполнять.»
Мер Києва
«Вітер, вітер — на всьому божому світі!»
Олександр Блок
1.
Вітер! Вітер щомиті
На всім білім світі!
Сніг та вітер в столиці,
За комір, по пиці!
Ніби десь прорвало дірку озонову!
Ой, чи дочекаємося
Опалювального сезону?!
2.
Гей! Гей! Співать є причина —
Згинула влада злочинна!
Гей! Гей! Прийшла наша, демократична!
Автентична! Патріотична!
Співай, Іване! Стрибай, Марусю!
Тільки щось від холоду трусить…
3.
Їдуть! Їдуть по столиці кортежем!
У вікнах киян — крижинок мережі,
А ці не бояться холоду,
Бо в них теплі одежі.
Хто вони? Мер, прем’єр,
Якийсь не тутешній герр,
Та ще й депутати.
Всього дванадцять,
Ведуть у кортежі дебати:
— Дозвольте увімкнути опалення, —
Каже демократичний мер.
— Рано, — Відповіда автентичний прем’єр, —
Температура яка середньодобова?
— Сім градусів, і у домівках якось дубово!
— Сім — це багато, чи не так, депутати?
— Ага! Ага! — Можем завдати шкоду
Економіці та народу…
Гей! Гей! Була влада злочинна,
А нині кохана, єдина,
Радій, Україно!
4.
А це хто на вітрі хитається, мов п’яний?
Я — середньостатистичний киянин,
Вийшов на вулицю погрітись,
Бо вдома зуби клацають, гади!
Он і песик зі мною, розумний як Верховна Рада!
Кличуть собачку Прогрес.
Песик це добре. А про що тут виємо, товаришу пес?
Про те, що була влада злочинна,
А тепер єдина потрібна Україні.
Відпустіть, панове-отці,
Бо ми ні в чому не винні!
Вітер! Сніг та вітер!
У каштанів задубіли віти…
5.
Стоп! Що тут у нас — бурулі, льодок?
А це ж дитячий садок.
Заходять дванадцять.
Панове, тільки не роздягаться!
Бо враз ОРЗ, і це, якщо повезе.
А в дитсадку все морозом дише!
(Звісно, установа державна, не своя квартира)
Тому й холодніше.
Вихователька, тьотя Іра чи Фіра,
Аж синя, та каже дитинці: радуйся,
Бо нам обіцяли температуру приміщення
Дванадцять градусів!
Головне, щоб не було серед вас
Вань, Ліз та Маш,
Тоді розквітне садочок наш.
Тож, заспіваймо, Степанчики і Тарасики!
А дітки мовчать, бо змерзли, масіки…
6.
Прем’єр
— Пане мер, а чому стовпчик температури
Стоїть на нулі?
Мер
— А так легше готуватись до холодної землі.
7.
Знову вийшли на вулицю,
Перехожі один до одного туляться,
Коли бачать, стоїть коло свого дому —
Олігарх знайомий!
От, кому тепло в столиці,
Шуба з лисиці, сам червонолиций.
— Привіт! Чом не поїхав звідси?
— Та ви шо! У мене дома, як Ніцца!
І шо нам зіми-холода?
— А заводи твої працюють?
— Такі да!
— А як же війна? — Та спасібочкі войнє!
- І прибутки не падають?
— Такі нє!
— А як же деолігархізація?
— Та бачив у сраці я!
8.
Далі, далі їде кортеж.
Це що у нас, пологовий будинок?
Авжеж!
А хто там кричить?
Так то немовлята.
А хто зараз вигукнув «клята»?
Це вам здалося, панове депутати,
Радіє дитинка, пишається мати,
Хоча трошечки їм холоднувато…
9.
Раптом у провулку, мов привид-примара!
Хто це? Невже Азаров?!
Чи його тінь?
Це той, що кумедно казав промови,
Бо не знав державної мови,
І взагалі тримався, мов пінь.
Слухай-но, тінь,
Тебе ми впізнали одразу,
Знайди нам трохи газу,
А потім, ворожий, згинь!
Згинув. Пропав. Газу не дав.
І все так підступно, злочинно…
Ось у кому народного горя причина!
10.
І знову той самий пес,
Що звався Прогрес —
Витягнув шию і виє! Виє!
А поруч на землі лежить хазяїн,
Середньостатистичний киянин.
— Невже хтось вмер? —
Здогадався здогадливий мер.
— Підніміть його, хай поскаче, зігріється, —
