Гумор та сатира. Збірка - страница 61
Суддя, Прокурор, Представник МВФ, Адвокат, Чесні журналісти, Громадськість (здивовано, хором).
От смішні громадяни в Україні,
Неначе діти!
А хто вам сказав,
Що ви повинні жити?!
Завіса закривається. Пенсіонер Безхатько стоїть на авансцені один, у промені прожектора.
Пенсіонер Безхатько.
Ну, ось, покарали…
Неначе душу в мене украли.
Але ж без хати, без дому
Людина не може.
Може…Ти їх покараєш,
Боже?
Бо за ними сила і право,
І чесних журналістів орава.
А народ, що він сам вдіє?
Поможи нам, Боже,
На Тебе остання надія…
Прожектор згасає. В залі стає темно. Тільки чути нетверді кроки старого Безхатька.
Таємниці Дніпропетровщини
(трошки сумний гімн)
І тут губернатор сказав журналістові…пі…пі…пі…
З телерепортажу.
Любіть у труді, у коханні, у бою!
Володимир Сосюра.
Люби свою область, вишневий свій край!
Щасливу люби і не зовсім.
І ту, особливо, що біля Дніпра,
І звуть її Дніпропетровська.
Люби в ясний день і кохай у імлі
Народ її в праці завзятий!
І милу родзинку, що є в тій землі –
Там чемний живе губернатор.
Він мудро керує, і то вже не сон –
Там буде окрема держава.
А він, мов король (президент, фараон)
Спрямує державу до слави.
В майбутнім чимало прекрасних картин:
В Республіці дивні умови,
Добробут усюди, недолік один –
Нема ще державної мови.
Бо мову країні свою треба знать
(Не тільки, де пункти «Привату»)
А тут лише «млять» або «млять-перемлять».
Та й дітям учить важкувато.
А втім, коли шефу вживати не гріх,
Трьох слів вистача йому досі,
Тоді і письменникам вистачить їх,
Тоді і народу їх досить.
Зате там із пресою буде ажур –
Прийшов журналіст від «Свободи»,
Одразу масаж йому та педикюр,
А потім лікують на водах.
Нарешті, народ знайде долю свою –
Вмирать за свого президента
У рейдерськім чеснім та гіднім бою,
За фірми його дивіденди.
І все ж, мабуть, труднощі будуть з гербом.
Оскільки король криє матом,
Не з молотом герб має буть чи серпом,
А з тим, куди звик посилати.
І варто предмет мені той уявить,
Місцями сивіє волосся,
І шкода стає тую область умить,
Ох, бідную, Дніпропетровську…
Передчуття дефолту
(елегія)
Міжнародна рейтингова агенція Moody's знизила кредитний рейтинг України до переддефолтного рівня Са., що свідчить про те, що українська економіка знаходиться в одному кроці від прірви.
З повідомлення CNN
Я сон страшний побачив, люди!
За рік я до кошмарів звик.
Ніби прийшло агентство Мооdy’s
І каже: – Все! Дефолт! Гаплик!
І я питаю в тім видінні:
– Що значить, «мудіс», хай би грець?!
Які пани у тому винні,
Що підкрадається капець?
Хто їх обрав? Хто їх призначив?
І хто за них пхав бюлетень?
І раптом свій портрет я бачу!
І бачу той нещасний день,
Коли до урни йшов з піснями,
Сміявсь, волаючи «ля-ля!».
А, значить, хлопці, скажем прямо,
Оцей дефолт вчинив і я!
І я збагнув, що значить Moody’s,
І переклалось мені так,
(Оскільки сон, пробачте, люди)
Коротше, вийшло: «Сам му..ак».
Випадок на львівській залізниці
«Під час останньої хвилі мобілізації на Західній Україні спостерігалося масове працевлаштування місцевих жителів у Європі».
З одної доповіді
Прощавайте, ждіте волі,—
гей, на коні, всі у путь!
Павло Тичина
1.
Від вокзалу Міста Лева
Від’їжджав наш друг Степан.
Проводжали вуйко Левко,
Тітка Стефа, кум Роман,
Рідні з Калуша і Стрия.
Повно ящиків, валіз…
Наш Степан себе не стримав –
Мокрим був від вдячних сліз.
І хоч їхав не в палаци,
Шлях складний був перед ним
(Працювати у громадськім
Туалеті міста Рим)
Та думки були високі,
І, вклонившись навсебіч,
Поки ще не рушив потяг,
Він таку сказав нам річ.
2.
– Прощавайте, друзі й рідні!
Україно, прощавай!
Все, що міг, зробив я гідно,
Бо люблю наш милий край.
Першим був я на майданах,
Задля щастя, віз та прав.
І підтвердять вам кияни –
Краще всіх співав, стрибав.
І додам не для параду,
(Ми тут всі одна сім’я)
Нову Раду, нову владу
Україні дав і я.
Їду! Весь віддавши борг свій,
Скромно, без уваги ЗМІ.
Ви ж закінчити реформи
Намагайтесь тут самі.
Та й лишилось небагато,
Уряд в нас немов маяк,
Я ж повинен відбувати,
Рим без мене аж ніяк.
Так, іще попереджаю,
Не проста чека вас путь:
Бідність, голод, неврожаї,
Може, де-кого приб’ють.
Це нормально і природньо,
Не бува прогрес без криз.
Та хоч в дупі, хоч в безодні,
Не втрачайте оптимізм!
Аж у Римі чути хочу
Звідси радісних пісень!
Наша сила – ця співочість,
Український наш жень-шень!
Зупинивсь на хвильку Стьопа:
– Ніби все. Простіть мене…
Потім в лоба себе хлопа,
– Тю! Забув про головне!
3.
– Окрім успіхів у праці,
Я бажаю, дав би бог,
Гарних вам мобілізацій
І військових перемог.
Ворогів у нас без міри,
Не здолати їх то гріх,
Як приїду, перевірю,
Чи здолали ви усіх.
Сам на фронт я йти не можу,
