Чорний Простір - страница 21

Останнім зайшов Данило і зачинив шлюз, але залишив «жучка» - щоб потім вийти назад, навіть якщо служба охорони зможе повернути собі керування внутрішньою мережею.


24.

Досі всі уявлення Оксани про гареми будувалися на альфабетанському серіалі «Полонянка султана». Республіка Альфабета, провідний член Ліги Вільних Планет, лежала за двісті парсек від Усамської Порти, тому про усамські реалії там знали рівно стільки, скільки усами взагалі показували публіці. Тобто майже нічого докладно. Так що Оксана навіть не здивувалася, коли виявилося, що «гарем» - це звичайні робочі та житлові приміщення, в яких туди-сюди бігають служниці в робочому одязі та ходять жінки більш високого статусу в шовкових яскравих абаях та халатах. Паранджу та нашийники в гаремі майже ніхто не носив. І євнухів не було видно. Взагалі чоловіків тут не було – полонянок після розвантаження корабля конвоювали міцні озброєні усамки в балаклавах. Тільки в двох випадках автори серіалу виявилися праві: килими та парфуми. Килими вкривали тут усі вільні поверхні, а парфумами смерділо аж до сліз.

Жінок провели довгим коридором і загнали в тісний зал, змусили зняти весь одяг і сісти прямо на підлогу, на килими. Конвоїрки вишикувалися вздовж стін. В зал зайшли троє – дві молоді тітки з плечима, як у метальниць молота, і старезна бабця. Оксана уперше бачила настільки стару тітку: щоб зморшки прорізали все обличчя, як малюнок на персиковій кісточці. В Республіці, як в усій Галактичній Співдружності, вже більше ста років діяла програма загальної пролонгації життя. Пролонгація уповільнювала процеси старіння, посилювала регенераційні можливості організму, і тому ті, хто пройшов пролонгацію чи не першими, зараз мали вже під сто п’ятдесят років за плечима, а виглядали максимум на шістдесят. До того ж було багацько і косметичних методів, на додачу до пролонгації. Скільки ж років цій бабці? Але тут Оксана пригадала, що, по-перше, рівень медицини в Порті набагато нижчий, ніж в Республіці (навіть для багатіїв, які їздять лікуватися на планети Галактичної Співдружності), по-друге, більшість аристократії Порти під санкціями (за напади на Республіку, за анексію Пріми Едема, за інші «веселі» справи), і вони не можуть їздити за межі Порти, і по-третє, є дуже невеликий процент людей із генетичними збоями, в яких пролонгація першого покоління (ще експериментальна) викликає після п’ятдесяти років різке і глибоке старіння тканин шкіри чи суглобів. Мабуть, цій тітці дуже не пощастило стати жертвою всіх трьох вказаних факторів, і їй могло бути всього шістдесят років.

Бабця сіла на крісло, яке їй вже хтось устиг принести, чіпким поглядом обдивилася полонянок. Одна з охоронниць подала їй комм-термінал. Бабця несподівано молодим голосом на поліславі із жахливим усамським акцентом сказала:

― Буду називати за ім’ям. Кого назвала – встає. Не встане – накажу бити. Ясно?

Полонянки похмуро щось прогуділи. Бабця стала називати імена, зачитуючи їх з терміналу. Чіпко оглядала кожну, робила на терміналі позначки. Коли принизлива процедура закінчилася, бабця щось наказала своїм охоронницям, і ті грубо витягли з натовпу Марусю, Оксану і Лєлю, підтягли до бабці ближче. Лєля сором’язливо намагалася закритися руками, Маруся ж стояла гордовито, схрестивши руки на грудях. Оксана робила вигляд, ніби їй все байдуже.

Бабця махнула рукою, наказала усамською:

― Інших в кімнати для товару, помити, добре годувати, дати пристойну одіж. Підуть на торги.

― Ваша воля, Шахріят-бійєм, ― вклонилися охоронниці, і, зігнавши жінок у щільний гурт, вивели геть. Бабця ще деякий час дивилася на відокремлених нею полонянок, потім вказала на Оксану:

― А ну, повернися. Так, ти, білява. Гарна. Моєму сину такі подобаються. Високі, тонкі астерниці з білими косами. Якщо будеш покірна і ласкава, догодиш Рамсану, дозволю йому взяти тебе за одаліску. Будеш його хатун, будеш добре жити.

Оксана на те лише погордливо сіпнула бровою. Помітивши це, бабця гнівно додала:

― А будеш писок воротити, накажу побити бамбуковими кийками, кислотою облити пику і продати на торгах дешево. Самим обідраним покупцям. Вибір за тобою, кралечко. Або жити в палаці, у розкошах, або ішачити на якомусь паршивому астероїді, де з їдла – сама хлорела з генмод-ягелем, де тебе лупитимуть щодня і дерти у всі діри щоночі, бо будеш там єдиною жінкою. Це й вас стосується, - бабця вказала на Лєлю та Марусю. ― Післязавтра синок мій повернеться, якщо буде вдоволений – станете його одалісками. Це краще, ніж йти на продаж. Хафсо, цих окремо до Рамсанчика.

Старша з бабциних супутниць вклонилася, повернулася до жінок і, погрозливо піднявши станер, звеліла йти попереду.


25.

Марусю, Оксану і Лєлю привели в розкішні покої, в окремий відсік маєтку. Тут Оксана і переконалася, що автори серіалу «Полонянка султана» не так вже і помилялися. Тому що, коли жінки вийшли з розкішної ванної кімнати, на них вже чекали дві молоді служниці, вдягнені у легкі сорочки та шаровари. Вони принесли їм одяг, який складався з таких же шовкових шароварів, тільки зовсім прозорих, гаптованих золотом, і ліфчиків, які переливалися дорогим камінням. До цього додавалися важкі золоті прикраси з великими дорогоцінними каменями, і золоті ж капці, інкрустовані чимось дуже схожим на натуральні перли. А може, це і правда були перли. Лєля з подивом дивилася на ці тапки.

― Яке… кугутство, ― сказала Оксана, піддавши ногою капець. ― Не здивуюся, якщо до цих капців нам зроблять педікюр із натуральними діамантами.

Одна зі служниць вклонилася: