Сезон гроз - страница 71

Пінеті засміявся. Сухо і нещиро.

— Нам обом, мені й Гарлану, запропонували звільнитися, з власного бажання, з огляду на стан здоров’я. Ми залишили Ріссберг, ніколи вже туди не повернемося. Гарлан вибирається до Повіссу, на службу в короля Рида. А я зважився на ще дальшу мандрівку. Як я чув, у Нільфгаардській імперії до магіків ставляться прагматично і без особливої поваги. Але платять їм добре. А коли вже про Нільфгаард мова… Я ледь не забув. Маю для тебе прощальний подарунок, відьми́не.

Розстібнув жабку, огорнув нею піхви і вручив меч Геральтові.

— Це для тебе, — випередив, перш ніж відьми́н встиг озватися. — Я його дістав на шістнадцяті уродини. Від батька, який не міг змиритися з тим, що я вибрав школу магії. Сподівався, що подарунок вплине на мене, що, здобувши таку зброю, я відчую обов’язок продовжити родинну традицію і виберу військову кар’єру. Що ж, підвів я батечка. У всьому. Полювати не любив, волів рибалити. Не одружився з донькою його сердечного приятеля. Не став воїном, меч припадав пилюкою в шафі. Мені він не потрібний. А тобі послужить краще.

— Але ж… Пінеті…

— Бери, не церегелься. Я знаю, що твої мечі пропали і ти в притузі.

Геральт взяв руків’я, обтягнуте ящірчиною шкірою, до половини витягнув клинок з піхов. На палець вище гарди виднівся знак у формі сонця з шістнадцятьма променями, навпереміну простими й хвилястими, які у геральдиці символізували сонячний блиск та сонячний жар. На два пальці вище від сонця починалося виконане гарно стилізованими літерами гравіювання, знаменитий фірмовий напис.

— Клинок з Віроледи, — підтвердив. — Цього разу автентичний.

— Прошу?

— Нічого, нічого. Милуюся. І все ще не знаю, чи можна мені прийняти…

— Можна прийняти. Загалом, ти вже й прийняв, він у твоїх руках. До дідька, не церегелься, кажу. Я даю тобі меч з почуття симпатії. Щоб ти зрозумів, що не кожен чародій твій ворог. А мені більше придадуться вудки. В Нільфгаарді ріки гарні й чисті, в них сила-силенна стругів і лососів.

— Дякую. Пінеті?

— Так?

— Даєш мені цей меч виключно з почуття симпатії?

— З симпатії, аякже, — чародій знизив голос. — Але, може, не виключно. Зрештою, чи ж мене обходить, що трапиться і з якою метою ти використаєш цей меч? Я залишаю цей край і ніколи більше сюди не повернуся. Бачиш той прегарний галеон на рейді? Це «Евріале», порт приписки Баккала. Післязавтра відпливаю.

— Ти прибув дещо зарано.

— Так… — голос магіка ледь здригнувся. — Спершу я хотів би… З деким попрощатися.

— Бажаю успіху. Дякую за меч. І за коня, ще раз. Бувай, Пінеті.

— Бувай, — чародій не задумуючись потиснув подану руку. — Бувай, відьми́не.

* * *

Горицвіт знайшовся в портовому шинку, де ж би ще. Сьорбав з миски рибну юшку.

— Я від’їжджаю, — коротко повідомив Геральт. — Негайно.

— Негайно? — Горицвіт завмер з ложкою на півдорозі. — Тепер? Я думав…

— Неістотно, що ти думав. Я від’їжджаю. Заспокой кузена інстигатора. На королівський шлюб приїду.

— А це що таке?

— А як тобі здається?

— Звісно ж, меч. Звідки він в тебе? Від чародія, так? А той, що був від мене? Де він?

— Загубився. Повертайся до верхнього міста, Горицвіте.

— А Корал?

— Що Корал?

— Що їй сказати, коли запитає…

— Не запитає. Не матиме на це часу. Буде з деким прощатися.

Інтерлюдія

ТАЄМНО

Illustrissimus et Reverendissimus

Magnus Magister Narses de la Roche

Голова Капітулу Таланту і Мистецтв, Новіград

Datura ex Castello Rissberg,

die 15 mens. Jul. anno 1245 post Resurrectionem

Re:

Майстра Мистецтв mgr маг

Сореля Альберта Амадора Дегерлюнда

Honoratissime Верховний Майстре

безсумнівно, до Капітулу дійшов поголос про інциденти, які мали місце влітку anno currente на західному кордоні Темерії, внаслідок згадуваних інцидентів, як припускається, загинуло близько сорока — точну кількість встановити неможливо — осіб, головним чином некваліфікованих лісових робітників. Ці інциденти, на наш жаль, пов’язують з особою Майстра Сореля Альберта Амадора Дегерлюнда, члена дослідницького колективу Комплексу Ріссберг.

Дослідницький колектив Комплексу Ріссберг приєднується до глибокого суму родин жертв інциденту, хоча ці жертви, особи, що займали низьке становище в суспільній ієрархії, зловживали алкоголем і вели аморальне життя, навряд чи мали якісь родинні зв’язки.

Прагнемо нагадати Капітулу, що майстер Дегерлюнд, учень і вихованець Верховного Майстра Ортолана, є видатним вченим, спеціалістом у галузі генетики, який добився величезних неоцінимих успіхів у справі трансгуманізму, інтрогресії та спеціації. Дослідження, які веде майстер Дегерлюнд, можуть виявитися ключовими для розвитку й еволюції людської раси. Як відомо, людська раса поступається нелюдським расам з точки зору фізичних, психічних і психомагічних рис. Експерименти майстра Дегерлюнда, які полягали у гібридизації та поєднанні набору генів, мають своєю метою початкове зрівняння людської раси з нелюдськими, а у більш віддаленій перспективі, за допомогою спеціації, домінацію над ними і цілковите підпорядкування їх. Зайво пояснювати, яке величезне значення має ця справа. Небажано, щоб якісь дрібні інциденти сповільнили чи зупинили розвиток вищезгаданих наукових робіт.

Що стосується самого майстра Дегерлюнда, дослідницький колектив Комплексу Ріссберг бере на себе повну відповідальність за медичну опіку над ним. У майстра Дегерлюнда вже раніше діагностовано нарцистичні схильності, брак емпатії і легкий емоційний розлад. Напередодні здійснення тих вчинків, у яких він звинувачується, цей стан посилився аж до проявів афективного біполярного розладу. Можна впевнено твердити, що під час здійснення тих вчинків, у яких він звинувачується, Майстер Дегерлюнд не контролював своїх емоційних реакцій і мав знижену здатність розрізняння добра і зла. Можемо вважати, що майстер Дегерлюнд був non compos mentis, eo ipso тимчасово неосудним, отож не може нести кримінальної відповідальності за приписувані йому вчинки, оскільки impune est admittendum quod per furorem alicuius accidit.