Сезон гроз - страница 30

Хотів я йому порадити, щоб він спробувати полоскотати їй курячим пірцем борозенку між сідницями, від такої процедури найпонуріша зарегоче. Але змовчав, бо його знаю. Він не терпить, щоб хтось без належної поваги висловлювався про його жінок. Навіть тих, що на одну ніч. Отож присягнув я своєю честю, що цнотливість прилизаної адептки викреслю з порядку денного і навіть залицятися не буду.

— Якщо так тебе приперло, — він на те, вже на прощання, — то познайомився я в тутешньому суді з певною пані адвокаткою. Виглядає на охочу. Підбий клинці до неї.

Ну гаразд. Що я, маю трахати служительку справедливості? Але з іншого боку…

Інтерлюдія

Вельмишановній Пані

Літті Нейд

Керак, Верхнє Місто,

Вілла «Цикламен»

Замок Ріссберг, 1 липня 1245 p. R.

Дорога Корал,

Сподіваюся, що мій лист застане Тебе у доброму здоров’ї та настрої. І що все в Тебе складається якнайкраще, згідно з Твоїми бажаннями.

Спішу сповістити, що відьми́н, званий Геральтом з Ривії, зволив нарешті з’явитися у нашому замку. Щойно прибувши, за час, коротший від одної години, виявився він іритуюче прикрим і настроїв проти себе всіх без винятку, в тому числі й Достойного Ортолана, особу, що може вважатися втіленням доброзичливості та прихильності до кожного. Як виявилося, опінії, що кружляють довкола цього єгомосця, ніскільки не перебільшені, а ворожість та антипатія, що він з ними стикається, мають свої глибокі причини. Однак там, де треба віддати йому належне, я буду першим, хто так вчинить, sine ira et studio. Цей єгомосць — професіонал до шпику костей, і в питаннях свого фаху цілком надійний. Або виконає те, за що візьметься, або згине, намагаючись виконати, — в цьому сумніву нема.

Отож, мету всіх наших заходів можемо вважати здобутою, насамперед завдяки Тобі, дорога Корал. Складаємо Тобі подяки за старання, не сумнівайся у нашій дозгонній вдячності. А особливо ж — у моїй вдячності. Як Твій віддавна приятель, пам’ятаючи про те, що нас лучило, більше, ніж хтось інший, розумію Твою самопожертву. Здогадуюся, що ти витерпіла поблизу цього суб’єкта, адже він просто набір тих пороків, яких ти не зносиш. Глибоко закорінені цинічні комплекси, психотип колючий та інтравертний, характер нещирий, мислення примітивне, розум нижче середнього, зате нахабність понад всякі мірки. Помину вже те, що має негарні долоні й занедбані нігті, щоб не дратувати Тебе, дорога Корал, адже знаю, як ці речі тобі неприємні. Але, як я вже сказав, настав кінець твоїм випробуванням, клопотам і турбаціям, ніщо не стоїть на перешкоді тому, щоб ти всі реляції з цим єгомосцем припинила і всі контакти з ним обірвала. А тим самим покладеш дефінітивний кінець та відпір даш брехливим наклепам, що їх язики незичливі ширять і твою позірну лишень і вдавану прихильність до відьми́на намагаються представити як дешевий роман. Але досить цього, ця річ не варта обговорення.

Я ж, дорога Корал, був би найщасливішим з людей, якби ти забажала відвідати мене у Ріссбергу. Не мушу навіть додавати, що одного твого слова, одного кивка пальцем, одного усміху достатньо, щоб я негайно ж поспішив до Тебе.

Твій з глибокою повагою

Пінеті.

PS. Неприхильні язики, про які я згадував, сугерують, що Твоя прихильність до відьми́на пояснюється бажання дощкулити нашій конфратерці Єнніфер, яка начебто досі ним цікавиться. Жалісно виглядає наївність і неосвідомленість цих інтригантів. Адже всім і кожному відомо, що Єнніфер поєднана гарячим коханням із певним молодим підприємцем-ювеліром, а відьми́н і його скоробіжні романи стільки ж для неї значать, як торішній сніг.

Інтерлюдія

Вельмишановному Пану

Альджерону Гвінкампу

Замок Ріссберг

Ex urbe Kerack, die 5 mens. Jul. anno 1245 p. R.

Дорогий Пінеті,

дякую тобі за лист, давно Ти до мене не писав, що ж, видно не було про що і нащо.

Мене зворушила Твоя турбота про мої здоров’ям і настрій, а також про те, щоб усе складалося згідно з моїми бажаннями. З сатисфакцією повідомляю, що все складається так, як складатися повинно, адже я прикладаю до цього старання, а кожен, як відомо, є своєї нави керманичем. Наву ж мою, знай про те, веду я твердою рукою між шквалами і рифами, чоло підіймаючи вгору, коли заштормить.

Що ж до здоров’я, то й справді, воно мене не підводить. Фізичне як звичайно, а психічне теж від недавнього часу не залишає бажати кращого, відколи є в мене те, чого раніше бракувало. Як сильно бракувало, про це я довідалася аж тепер, коли бракувати перестало.

Тішуся, що ваші, вимагаючі моєї співучасті, заходи щодо відьми́на близькі до того, щоб увінчатися успіхом; гордість мене переповнює через мій скромний вклад у ці заходи. Але даремно ти переймаєшся, дорогий Пінеті, вважаючи, що він був зв’язаний із самозреченням, випробуваннями, клопотами і турбаціям. Так зле не було. Геральт, і справді, є просто набором пороків. Відкрила я в ньому, однак,– sine ira et studio – також і цноти. Не малі цноти, ручаюся, не один здивувався б, довідавшись. А не один і позаздрив би.

До чуток, пліток, шепотів та інтриг, про які ти, дорогий Пінеті, пишеш, ми всі звикли і знаємо, як до цього ставитися, а порада проста: ігнорувати. Пам’ятаєш, напевно, поголос про тебе і Сабріну Глевіссіг, в ті часи, коли начебто лучила нас тінь зв’язку? Я цей поголос проігнорувала. Тобі раджу те саме.

Bene vale,

Корал

PS Я дуже зайнята. Наша евентуальна зустріч не видається мені можливою у найближчому майбутньому.

Розділ дев’ятий

Ріссберг не виглядав ані грізним, ані навіть імпонуючим. От собі – замочок, яких багато, середнього розміру, гарно вписаний у стрімкий схил гори, притулений до урвища, ясним муром відрізнявся він од вічної зелені смерекового лісу, а дахи двох його чотирикутних веж, одної вищої, іншої нижчої, здіймалися над верхівками дерев. Мур довкола замку не надто був високим і не увінчувала його зубчаста корона, а башточки на кутах і над брамою були призначені швидше для прикраси, ніж для оборони.