Сезон гроз - страница 32
— Ну?
— Елімінатор.— Пінеті без зусиль підібрав слово, мабуть, вже наперед мав його під рукою. — Хтось такий, хто елімінує бестій та потвор, що заважають людям.
Геральт не прокоментував. Чекав.
— Нашою метою, метою чародіїв, теж є добробут і безпека людей. Отож, можна говорити про спільність інтересів. Випадкові непорозуміння не повинні заступати цей факт. Це нам недавно пояснив господар цього замку. Він чув про тебе. І хотів би познайомитися з тобою особисто. Він так бажає.
— Ортолан.
— Верховний майстер Ортолан. І його найближчі співробітники. Ти будеш їм представлений. Пізніше. Служебник покаже тобі твої кімнати. Зволь відсвіжитися після подорожі. Відпочити. Незабаром ми пришлемо за тобою.
* * *
Геральт думав. Згадував все, почуте коли-небудь про верховного майстра Ортолана. Що був, згідно із загальним консенсусом, живою легендою.
* * *
Ортолан був живою легендою і мав надзвичайні заслуги у чорнокнижницькому мистецтві.
Його манією була популяризація магії. На відміну від більшості чародіїв, він вважав, що вигоди і користі з надприродних сил повинні бути спільною власністю і служити зміцненню загального добробуту, комфорту і всесвітнього щастя. Ортолан мріяв, щоб кожна людина мала безплатний доступ до магічних ліків та еліксирів. Чародійські амулети, талісмани і різноманітні артефакти повинні бути загальнодоступними і безкоштовними. Кожен громадянин має право на телепатію, телекінез, телепортацію і телекомунікацію. Щоб цього добитися, Ортолан безперервно щось винаходив. Себто — робив винаходи. Деякі такі ж легендарні, як і він сам.
Однак дійсність болісно зверифікувала мрії старого чародія. Жоден з його винаходів, які мали б удоступнити та демократизувати магію, так ніколи і не розвинувся далі стадії прототипу. Все, що Ортолан вигадав, і що згідно із задумом мало бути простим, виявлялося жахливо заплутаним. Те, що мало бути масовим, було диявольськи дорогим. Але Ортолан не занепадав духом, фіаско його не знеохочували, а спонукали до дальших зусиль. Які вели до чергових фіаско.
Підозрювали — самому Ортоланові, звісно, таке й на думку не спадало, — що причиною такої нефортунності винахідника часто бував звичайний саботаж. Не йшлося тут про банальну заздрість чародійського братства і небажання популяризації мистецтва, яке чародії воліли бачити в руках еліти, себто у своїх власних. Принаймні, не тільки про це. А швидше про страх перед винаходами військового і вбивчого характеру. Цілком обґрунтований страх. Як кожен винахідник, Ортолан час від часу захоплювався вибуховими і легкозаймистими матеріалами, бомбардами, броньованими ридванами, самопалами, самобиями і отруйними газами. Умовою добробуту, доводив старенький, є всезагальний мир між народами, а мир досягається завдяки озброєнню. Найефективніший метод запобігання воєн — це відлякування страшною зброєю. Чим зброя страшніша, тим мир певніший і триваліший. Оскільки ж Ортолан не мав звички прислухатися до чужих аргументів, то до його винахідницької команди тайкома заслали кількох саботажників, які торпедували грізні винаходи. Майже жоден такий винахід не побачив денного світла. Винятком був знаменитий і описаний у численних анекдотах кулемет. Кулемет — згідно з назвою — мав метати кульки в ціль, притому цілими серіями. Дослідний зразок, на диво, вийшов за мури Ріссбергу і навіть був протестований у якійсь сутичці. Однак із мізерними наслідками. Коли стрільця, що користувався зброєю, запитали про її придатність, він висловився так — кулемет схожий на мою тещу. Тяжкий, бридкий, ні на що не придатний, тільки на те, щоб втопити його в річці. Старий чародій не перейнявся, коли це йому повторили. Кулемет — то забавка, заявив він, в нього на робочому столі є куди просунутіші проекти, спроможні вражати масово. Він, Ортолан, дасть людству блаженний мир, хоч би для цього довелося половину людства перебити.
* * *
Стіну кімнати, до якої його ввели, покривав величезний аррас, шедевр ткацького мистецтва, аркадійська вердюра. Його дещо псувала не досить старанно відіпрана пляма, трохи схожа на великого восьминога. Як оцінив відьми́н, хтось зовсім недавно наблював на шедевр ткацтва.
За довгим столом посередині кімнати засіло сім осіб.
— Майстре Ортолане, — Пінеті злегка поклонився, — дозволь тобі представити. Геральт з Ривії. Відьми́н.
Вигляд Ортолана не здивував Геральта. Вважалося, що він був найстаршим із живих чародіїв. Може, так і було насправді, може, ні, але одне безперечно — Ортолан був найстаріше виглядаючим чародієм. Найдивніше, що саме він винайшов знаменитий альрауновий декокт, еліксир, який чародії вживали для припинення процесу старіння. Сам Ортолан, коли врешті вивів безпомильно діючу формулу магічної рідини, не дуже на цьому виграв, бо вже й так був тоді у вельми поважних літах. Еліксир запобігав старінню, але зовсім не омолоджував. Тому Ортолан, хоч давно заживав ліки, виглядав старим дідом, — особливо на фоні конфратрів, літніх чародіїв, що видавалися мужчинами в квіті віку, і пошарпаних життям чародійок, які виглядали молодими дівчатами. Повні юної вроди чародійки і ледь шпакуваті чародії, справжні дати народження яких губилися в темряві віків, стерегли таємницю еліксиру Ортолана як зіницю ока, а часом навіть заперечували його існування. Ортолана тримали у переконанні, що еліксир є загальнодоступним, завдяки чому людство стало практично безсмертним і, як наслідок цього, абсолютно щасливим.
— Геральт з Ривії, — повторив Ортолан, мнучи в долоні жмут сивої бороди. — Аякже, аякже, знаємо. Відьми́н. Дефензор, як кажуть, оборонець людям, від Злого рятівник. На все потворне Зло презерватив і антидот консидерований.
