Сезон гроз - страница 81
— Про тебе. Я думала, що ми вже тебе не побачимо, побилася об заклад, що ти більше не з’явишся. Мозаїк прийняла заклад, бо думала інакше.
Обдарувала його жадеїтовим поглядом, виразно чекаючи на коментар. На слова. Все одно, які. Геральт мовчав.
— Вітаю прекрасних дам! — Горицвіт вискочив, як з-під землі, справжній deus ex machina. — Низько кланяюсь, моє шанування вроді. Пані Нейд, панно Мозаїк. Даруйте, що я без квітів.
— Даруємо. Що нового у світі мистецтва?
— Як звичайно в мистецтві, все і нічого. — Горицвіт зняв з таці пробігаючого мимо пажа келихи з вином, вручив дамам. — Свято дещо нуднувате, правда? Але вино добре. Ест Ест, сорок за пінту. Червоне теж непогане, я скуштував. Тільки гіпокрасу не пийте, вони його неправильно підправляють. А гості сходяться, помічаєте? Як воно звичайно у вищому світі, це такі гонки навпаки, змагання a rebours, виграє і дістає приз той, хто з’явиться останнім. І ввійде з шиком. Вже, мабуть, і фініш. Лінію мети перетинає власник мережі тартаків з дружиною, тим самим програючи управителю порту з дружиною, що йде відразу ж за ним. Але цей теж програє якомусь незнайомому мені моднику.
— Це шеф ковірського торговельного представництва, — пояснила Корал. — З дружиною. Цікаво, чиєю.
— До чільної групи, гляньте, приєднується Пирал Пратт, старий бандит. З гарненькою партнеркою… А, щоб ти здох!
— Що трапилося?
— Ця жінка біля Пратта… — захлинувся Горицвіт. — Це ж… Це Етна Ясідер… Вдовичка, яка продала мені меч.
— Так вона тобі представилася? — пирснула Літта. — Етна Ясідер? Банальна анаграма. Насправді вона Антея Дерріс. Найстарша Праттова донька. Ніяка вона не вдовичка, бо й замужем ніколи не була. Ходять такі чутки, що мужчин не любить.
— Праттова донька? Неможливо! Я ж у нього бував…
— І там її не зустрічав, — закінчила замість нього чародійка. — Нічого дивного. Антея має не найліпші стосунки з родиною, навіть прізвища не вживає, користується замінником, складеним з двох імен. З батьком підтримує тільки ділові контакти, але вони в них дуже навіть інтенсивні. Я й сама дивуюся, побачивши їх разом.
— Це, напевно, діловий контакт, — проникливо зауважив відьми́н.
— Аж страшно подумати, який. Антея офіційно займається торговельним посередництвом, але її улюблений спорт — це афери, шахрайство і фальшування. Поете, про щось тебе попрошу. Ти людина бувала, а Мозаїк — ні. Прогуляйся з нею поміж гістьми, представ тим, кого варто знати. Покажи тих, кого не варто.
Запевнивши, що бажання Корал є для нього наказом, Горицвіт взяв Мозаїк під руку. Залишилися самі.
— Ходімо, — Літта обірвала затяжне мовчання. — Пройдемося. Туди, на горбок.
З горбка, зі святині задуми, звисока, відкривався вид на місто, на Пальміру, порт і море. Літта притінила очі долонею.
— Що там випливає на рейд? І кидає якір? Трищогловий фрегат цікавої конструкції. Під чорними вітрилами, гм, це досить небуденно.
— Облишмо фрегати. Горицвіт і Мозаїк відійшли, ми самі й на узбіччі.
— А ти, — відвернулася вона, — намагаєшся здогадатися, чому. Чекаєш, що я тобі скажу. Чекаєш на питання, які я тобі задам. А, можливо, я просто хочу розповісти тобі свіжі плітки? З середовища чародіїв? Ах, ні, не лякайся, це не про Єнніфер. Про Ріссберг, місце, трохи тобі знайоме. Там останнім часом трапилися великі зміни… Чомусь не бачу в твоїх очах блиску інтересу. Продовжувати?
— О, будь ласка.
— Все почалося після смерті Ортолана.
— Ортолан помер?
— Помер майже тиждень тому. Згідно з офіційною версією, смертельно отруївся добривами, з якими працював. Але є така чутка, що насправді то був мозковий удар, викликаний звісткою про наглу смерть одного з його вихованців, який загинув внаслідок невдалого і дуже підозрілого експерименту. Йдеться про певного Дегерлюнда. Ти його пригадуєш? Ви зустрічалися, коли ти відвідував замок?
— Не виключено. Я тоді багато з ким зустрічався. Не всіх варто було запам’ятовувати.
— Кажуть, що Ортолан звинуватив у смерті вихованця все керівництво Ріссбергу, розлютився — ну й трапився з ним удар. Він був дуже літнім, давно вже страждав від артеріальної гіпертензії, його залежність від фіштеху теж не була таємницею, а фіштех і гіпертензія — це вибухова суміш. Але мало трапитися і ще щось, бо в Ріссбергу відбулися серйозні кадрові зміни. Ще перед смертю Ортолана дійшло до конфлікту, окрім іншого, змусили піти у відставку Альджерона Гвінкампа, більш відомого як Пінеті. Його ти напевно пам’ятаєш. Якщо був там хтось вартий, щоб його запам’ятати, то саме він.
— Факт.
— Смерть Ортолана, — Корал значуще на нього глянула, — викликала швидку реакцію Капітулу, до вух якого вже раніше дійшли якісь тривожні звістки про вибрики небіжчика і його вихованця. Що цікаво, а в наш час чим далі, тим більше прикметно, всю цю лавину спричинив маленький камінчик. Чоловік без значення, з простолюду, якийсь надміру старанний шериф чи констебль. Він змусив до дії свого начальника, бейліфа з Горс Веллену. Бейліф переказав звинувачення далі, і так, щабель за щаблем, справа дійшла до королівської ради, а звідти — до Капітулу. Щоб не тягнути: знайшли винних у недостатньому нагляді. Бірута Ікарті мусила вийти з керівництва, повернулася до академії, до Аретузи. Вийшли Аксель Рябий і Сандоваль. Зангеніс своє становище зберіг, навіть здобув прихильність Капітулу, донісши на тих і зваливши на них всю провину. І що ти на це скажеш? Можеш щось мені розповісти?
— А що ж я можу розповісти? Це ваші справи. І ваші афери.
— Афери, які вибухнули в Ріссбергу невдовзі після твого візиту туди.
