Кінець світу в Бреслау - страница 46
— Нам слід попросити якогось психіатра, який мав справи зі злочинцями, аби він висловив свою гіпотезу, спробував написати експертизу, — поволі мовив Кляйнфельд. — Нехай би написав нам щось на зразок рапорта: що може означати згадане мною скорочення часу, чому він убиває таким вигадливим чином, нарешті, що можуть значити ці листки з календаря. У Бреслау досі не було серійних убивць. Треба зробити копії справ серійних убивць з усієї Німеччини, наприклад, справи Ґроссманна, Гаармана, ганноверського різника та інших. Нехай наш експерт їх прочитає. Може, він побачить якийсь збіг. Це все, Herr Kriminaldirektor, що спало мені на думку.
— Не так уже й мало, — зауважив з усмішкою Мюльгауз. — А що скажуть нам найближчі радникові співробітники?
— Нічого такого, чого б не сказав Мокк, — виразно промовляла фізіономія мовчазного Елерса. Натомість Майнерер хотів щось додати.
— Я гадаю, що варто перевірити ці дати з точки зору значення чисел. Може, вони мають якесь символічне значення. Слід доручити це якомусь знавцеві кабалістики.
Чорнильна ляпка капнула на стенограму Левіна. Старий стенограф спершу зітхнув, а тоді простяг руки до неба, волаючи:
— Боже мій, я не витримаю більше таких дурниць! Він хоче, — показав пальцем на Майнерера, — доручити це знавцеві кабали! Та ви взагалі знаєте, що таке кабалістика?
— Вас хтось питав, Левіне? — холодно озвався Майнерер. — Краще зосередьтеся на своїх обов’язках.
— Я щось вам скажу, — голосно розсміявся стенограф, якого Мюльгауз любив за його гострий язик. — Підкажу вам іншу думку. Сполучіть місця злочинів на карті лініями. Напевно у вас вийде який-небудь таємничий знак. Символ секти… То що, спробуймо? — кажучи це, він підійшов до мапи Бреслау, що висіла на стіні.
— Так, спробуймо, — серйозно відповів Мокк. — Ринок, 2, кам’яниця «Під Грифами», Бурґфельд, 4 і Ташен-штрасе, 23–24. Ну, що ви так на мене дивитеся, Левіне… Увіткніть у ці місця шпильки…
— Невже в школі ви мали найгіршу оцінку з геометрії, пане раднику? — відгукнувся здивований Левін. — Так чи сяк, вийде трикутник. Три місця — три вершини.
Не зважаючи на буркотіння стенографа, Мокк підійшов до мапи й позначив три місця злочинів шпильками. Утворився тупокутний трикутник. Мокк якусь мить уважно розглядав кольорові голівки шпильок, а тоді підійшов до вішалки, зняв з неї своє пальто й капелюха й попрямував до дверей.
— Мокку, ви це куди? — гаркнув Мюльгауз. — Збори ще не закінчилися.
— Шановні панове, усі ці будинки знаходяться на території, яку оточує старий рів, — тихо вимовив Мокк, вдивляючись у мапу. За мить він вийшов геть з кабінету свого шефа.
Бреслау,
п'ятниця 9 грудня,
полудень
— Пане раднику, — директор Університетської бібліотеки Лео Гартнер ледь помітно всміхнувся. — То й що з того, що всі ці будинки знаходяться на території, яку оточує старий рів?
Мокк підвівся зі старовинного фотеля, який не так давно оббили зеленим плюшем, і почав нервово проходжуватися Гартнеровим кабінетом. Грубий пурпуровий килим приглушив його кроки, коли він підійшов до вікна й зупинився, дивлячись на голі крони дерев на Пагорбі Гольтайя.
— Пане директоре, — Мокк відвернувся від вікна й сперся на підвіконня. — Нещодавно я просидів майже цілий день у Будівельному архіві, потім у поліційному архіві, шукаючи слідів якогось злочину, чогось, що сталося в цих будинках, бо, як я вам уже казав…
— Атож, ви говорили, що важливими є спосіб, місце й час, — дещо нетерпляче перебив його Гартнер. — Але не жертва…
— Саме так… — Мокк звільнив підвіконня від своєї ваги. — І нічого не знайшов… Знаєте, чому? Тому що архіви, які я досліджував, містять справи переважно з дев'ятнадцятого століття й лише деякі з них походять з попередніх часів. Як повідомили мені працівники архіву, більшість старіших справ знищила повінь у 1854 році. Натомість у міському архіві зберігаються більш ранні справи: кримінальні, будівельні й усякі інші. Можливо, те, що є важливим для нас у цій справі, сталося в цих будинках, але сліди цього з різних причин зникли або ж їх може відшукати лише спеціаліст, який уміє читати старі документи.
— Але я й далі не можу збагнути, чому ви надаєте такого великого значення тому, що ці злочини вчинено в межах старого міського рову.
— Дорогий пане директоре, — Мокк підійшов до мапи Бреслау на стіні й уважно прочитав дату, вміщену внизу, — цю чудову мапу датовано 1831 роком, тобто вона зображує місто в межах, встановлених, певне, на початку 19 століття. Я не помилився?
— Ні, — відповів Гартнер. Він простяг руку до полиці біля столу й витяг якусь книжку. Розкрив її й почав уважно гортати. За кілька хвилин він відшукав те, що було йому потрібне. — Ви не помилилися. У 1808 році до наших територій над Одером було приєднано села Клечків, Щепін та Олбін, а також території вздовж Олау й сучасної Офенер-штрасе. Мапа зображує місто після приєднання до нього цих сіл.
— А коли раніше, до 1808 року, розширювали територію міста? — гостро спитав Мокк, немов на допиті.
Гартнер не звернув уваги на тон радникового голосу й увесь поринув у читання книжки. За мить він відшукав відповідь на це запитання.
— У 1327 році. Тоді до міста приєднали територію так званого Нового міста, тобто місцевість, розташовану за Олау Уфер та Александер-штрасе, — Гартнер підійшов до Мокка, узяв його попід руку, підвів до вікна й показав на висотне будівництво Чекової пошти.
